Нестор Махно

У боях 27—28 сiчня махновцi вiдбили Гуляйполе у бiлих, але боi на пiвденнiй околицi села i за Пологи точилися ще 10 дiб.

21 сiчня червонi частини Павла Дибенка захопили Синельникове i надiслали махновцям телеграму з пропозицiями про переговори щодо военного союзу. Частини Дибенка становили тодi 4 тис. пiхотинцiв при 50 кулеметах i 18 гарматах. Але iм вдалося 26 сiчня вибити з Катеринослава загони армii УНР. Дибенко i махновський посланець Чубенко зустрiлися в Синельниковому i склали угоду про спiльну боротьбу з Директорiею i бiлогвардiйцями.

За угодою махновцi пiдпорядковувалися оперативному командуванню П. Дибенка (командир групи вiйськ Катеринославського напрямку, потiм Першоi Заднiпровськоi дивiзii), зберiгаючи свою внутрiшню структуру i незалежнiсть, виборнiсть, самодисциплiну, самоназву, чорнi прапори. На початку лютого 1919-го махновцi отримали вiд командування украiнських радянських частин 9 тис. гвинтiвок, 20 кулеметiв, батарею гармат, панцерний потяг, трохи амунiцii та грошей.

31 сiчня 1919 р. панцерний потяг комдива Дибенка прибув на ст. Пологи, де на його честь махновцi влаштували парад свого вiйська. У цей час панцерний потяг бiлих прорвав махновський фронт. На лiквiдацiю прориву був спрямований панцерний потяг Дибенка i гуляйпiльцi, озброенi щойно привезеними комдивом кiлькома тисячами гвинтiвок. Перемога над бiлими, захоплення iхнього панцерного потяга та близько сотнi полонених, що були привезенi до Гуляйполя, викликали загальне пiднесення у «вiльному районi».

На переговорах з Дибенком Махно заявив про свое можливе керiвництво загонами Червоноi армii, погодився прийняти призначених комiсарiв, створити полiтвiддiли у полках.

У лютому 1919-го Махно вдруге одружився. Його дружиною стала Галина (Агафiя) Андрiiвна Кузьменко, 22 рокiв, що народилася в родинi писаря жандармськоi канцелярii. Галина закiнчила вчительську семiнарiю i з 1916 р. працювала у школi Гуляйполя. Вона брала участь у всiх походах махновцiв i мала великий вплив на рiшення батька.

В армii вона займалася як культпросвiтницькою, так i шкiльною роботою.

У листопадi 1918 р. у Курську вiдбулася установча конференцiя Конфедерацii анархiстських органiзацiй Украiни «Набат». На конференцii було задекларовано: «Украiнська анархiстська революцiя стане першою у серii свiтових анархiстських революцiй». Початком такоi революцii анархiсти вважали повстанський рух украiнського селянства. З лютого 1919 р.