Нестор Махно

Здавалося, всi три украiнськi радянськi армii повернули своi багнети i повстання приречене на успiх. Бiльшовицькi властi стали готуватися до евакуацii з Киева. Григор’евський «Унiверсал» в Украiнi мав ефект бомби, що вибухнула, був несподiваним викликом комунiстичному режимовi. Отаман розраховував, що на його бiк перейдуть не лише повстанцi отаманiв Зеленого, Ангела, Волинця, Заболотного, але й частини трьох украiнських радянських армiй, що складалися з колишнiх украiнських повстанцiв. Особливi надii покладалися на Махна.

На 27 квiтня 1919 р. Махно й Григор’ев призначили таемну зустрiч своiх представникiв у Катеринославi для розгляду полiтичноi ситуацii. Однак чекiсти заарештували махновських та григор’евських представникiв.

Доля повстання Григор’ева великою мiрою залежала вiд позицii Махна. Григор’ев надсилае Махновi телеграму зi словами: «Вiд комiсарiв, надзвичайок не було життя… Моi вiйська не витримали i почали самi бити надзвичайки i гнати комiсарiв… І ось я, отаман поза законом, жену iх за межi Украiни… Чи не пора Вам, батьку Махно, сказати свое вагоме слово тим, хто замiсть волi народу проводить диктатуру окремоi партii?» Бiльшовики вимагали вiд Махна видати вiдозву проти григор’евцiв, загрожуючи йому оголошенням поза законом.

Однак батько заявив, що не вiрить «червонiй пропагандi». Махно вирiшив не втручатися в конфлiкт. Хоча батько i видав прокламацiю «Хто такий Григор’ев», у якiй отаман був названий ворогом революцii й антисемiтом, але в той же час вiн закли?кав iгнорувати «суперечку Григор’ева з бiльшовиками за полiтичну владу». У боях 16—24 травня частини Григор’ева були розбитi червоноармiйськими групами, але отаман змiг зберегти ядро свого повстанського вiйська.

19 травня кiнна дивiзiя генерала Шкуро, вдаривши у фланг 9-i радянськоi дивiзii на стику з махновською дивiзiею, прорвала фронт. Протягом першого дня наступу бiлi просунулися на 100 км. в глиб радянського тилу. Кiннота Шкуро вийшла в тил махновськоi дивiзii з намiром оточити та знищити махновцiв. Однак Троцький вважав, що головна небезпека – «махновський сепаратизм».

* * *

З 18 травня Троцький почав бомбардувати Раковського та ЦК КП(б)У телеграмами, у яких вiн вимагав «…пiсля розгрому головних григор’евських сил лiквiдувати махновщину». Невиконання цього рiшення, попереджав вiн, «обiцяе повторення григор’евськоi авантюри, що буде небезпечнiшою внаслiдок величезноi популярностi Махна серед селянства та червоноармiйцiв, бо махновщина – едина реальна влада на мiсцях».