Нестор Махно

У серединi вересня сформувався махновський загiн, який вже був здатен виконувати бойовi завдання, – 120 шабель при 4 кулеметах. Загiн Махна несподiвано увiрвався до Гуляйполя, але в селi виявилося багато австрiйських воякiв. Пiсля короткого зiткнення з австрiяками махновцям довелося тiкати. Для пiдготовки «удару зсередини» до Гуляйполя було спрямовано кiлькох махновцiв iз возами гвинтiвок. 16 жовтня, скориставшись вiдсутнiстю основних австрiйських сил, махновцi напали на Гуляйполе. У недiлю, коли був ярмарок, на ярмаркову площу виiхало кiлька возiв, у яких були захованi кулемети та гвинтiвки.

Дядьки з возiв несподiвано вiдкрили вогонь по групi австрiйських солдат. Частина переляканих солдат, пiднявши руки над головами, гукали: «Ура, Махно!» Цiеi ж митi почав бити дзвiн гуляйпiльськоi церкви. До центру села попрямували гуляйпiльцi, озброенi Махном. Пiсля короткоi стрiлянини загiн у 85 австрiйцiв капiтулював. Повстанцi захопили австрiйську бригадну касу – частину грошей Махно роздав полоненим «для придбання квитка додому». З телеграфу Махно розiслав телеграму про перемогу повстання в Гуляйполi, про встановлення тут Радянськоi влади, закликавши всiх селян i робiтникiв Украiни почати загальне повстання, наслiдуючи приклад Гуляйполя. Для керiвництва мiсцевим життям було обрано ревком i Революцiйно-повстанський штаб. Однак наступ значних сил супротивника змусив Махна пiсля кiлькох годин бою залишити село.

Вислизнувши iз оточеного Гуляйполя, Махно iз сотнею повстанцiв прибув до с. Дiбровка, в районi якого дiяв повстанський загiн пiд керiвництвом матроса-анархiста Федора Щуся.

Коли загони Махна (120 бiйцiв) i Щуся (53 бiйцi) об’едналися, Щусь деякий час не визнавав Махна командиром. Однiеi ночi Дiбровку оточив загiн австрiйцiв, гетьманських вартових, мiсцевих помiщикiв та нiмецьких колонiстiв. Вийшовши непомiтно вночi iз села, махновцi на свiтанку, коли село зайняли першi групи ворога, раптово напали i вiдбили 4 кулемети та 20 коней, захопивши 80 полонених. Наступного дня до ворога надiйшли додатковi пiдроздiли вiйська з батареею, яка почала систематичний артобстрiл позицiй повстанцiв. Ситуацiя стала критичною, повстанцi не витримали натиску й почали розбiгатися. Пiд командою Махна й Щуся залишилося лише 30 бiйцiв, якi разом iз командирами оборонялися, вiдходячи в глиб лiсу. Махно переконав повстанцiв, що не все ще втрачено i е можливiсть вирватися з «вогняного мiшка». Махновцi несподiвано налетiли на дiлянку оточення, яка складалася з гетьманськоi варти.