Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

Прийшли двое суб'ектiв у формi судових приставiв. З приводу помiщення речдокiв у спецсховище проникли туди за пiдробленими документами. Вирубили чергового. Вiдкрили сейфи. Та дивне не це, – Вiардо замислившись, навiть зупинив ложку шляхом до рота. – Мене вражае рiвень iхньоi пiдготовки та обiзнаностi. Посвiдчення, допуски, формуляри, все було виготовлено на найвищому рiвнi. Крiм шухлядок зi стилетами грабiжники почистили ще кiлька сейфiв, в яких зберiгалися цiнностi i грошi, що проходять у iнших справах. Але гадаю, це було зроблено, щоб замилити нам очi.

За вартiстю стилети перекривають усе викрадене.

– Давай залишимо цю тему. Менi неприемно про це згадувати.

– Вибач. Але я був повинен тебе повiдомити й попередити, щоб ти посилив заходи безпеки.

Крiстiан знизавши плечима за прикладом гостя почав iсти. Пiшла змiна страв. Потiм служник i кухар прибрали посуд й принесли сигари i коньяк. Подали каву. Крiстiан розпалив камiн. Незабаром у кiмнатi запахло палаючими дровами. Вiдкривши вiкно, граф налив у келихи коньяк i розкурив сигару.

Вiардо приеднався до нього.

– Як наш молодий комiсар i його чудова дружина? – Крiстiан влаштувався в широкому шкiряному крiслi бiля камiна.

– Погано. Вони знову посварилися, – зiтхнув Вiардо. – Ольга поiхала до Марселю. Працюе над новим романом. На дзвiнки майже не вiдповiдае. А у Алекса черговий напад депресii.

– Це через поранення?

– І так i нi. Вiн страшенно комплексуе з цього приводу. Нiколи б не думав, що вiн на цьому може зламатися.

Та ще цi бiсовi психологи. Йому досi не дали дозвiл стати до оперативноi роботи. А це його вбивае найбiльше. Коли я iхав, хлопцi насилу витягли його з «Золотого сонця» i вiдвезли додому.

– Може Ользi варто побалакати з ним?

– Та балакала вже не раз. Пiсля його виписки з шпиталю, вiн спочатку комплексував через шрами, що спотворили його обличчя…

– Я пропонував йому зробити пластику, але вiн навiдрiз вiдмовився, – урвав спiврозмовника Крiстiан.

– Так. Я в курсi. Вiн з усiма так. Вiдкидае будь-яку допомогу.

На початку зими Алекс став менше звертати на це увагу. Здавалося, що справи почали полiпшуватися, але потiм йому не дали дозвiл психологи. І все. Вiн, нiби махнув на себе рукою. Ольга намагалася вивезти його в передмiстя Марселя, де вони купили котедж. Там вiдокремлене мiсце. Їхнi друзi, дуже рiдко приiжджають до своiх домiвок, якi розташованi поруч. Решта сусiдiв з’являться тiльки пiд час курортного сезону. Там суцiльно багатii з Марселя.