Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

Усi душевнi та глибокодумнi твори, повиннi були створюватися у вiльний час, або бути вiдкладеними на кiлька рокiв. Постраждавши за звичкою декiлька дiб, i вдосталь пожалкувавши себе кохану, Льолька, зiтхнувши, почала творити. Ось тут iй i допомогли власнi душевнi переймання. Аби дарма не «пиляти» чоловiка, Льолька всi невимовленi слова i обуреннi почуття викладала на сторiнках рукопису. Це допомагало, але на нетривалий час.

Два днi тому, коли пiсля черговоi спiвбесiди з психологами Алекс опiвночi з'явився додому «на рогах», Льолька, зiтхнувши, допомогла йому дiстатися до канапи й роздягнувши поклала спати.

Вранцi, привiвши до тями коханого чоловiка за допомогою томатного соку й невеликоi кiлькостi горiлки, Льолька нагодувала Алекса смачним снiданком. За кавою, вона знову спробувала донести до його мозку, що почав прокидатись, своi почуття. Без галасу i без iстерик Льолька розповiла Алексу за те, що переймаеться за нього. Казала, що iй не все одне, як складеться iхне подальше спiльне майбутне, що вона життя без нього не бачить i згодна разом з ним пройти, цей бiсiв курс реабiлiтацii. Нарештi ж – вона й досi у нього закохана!

Життевого досвiду – як вiдвернути коханого вiд спиртного i пробудити у нього цiкавiсть до життя, у Льольки не було. Переглянувши у всезнаючому Google добiрки i поради психоаналiтикiв на тему боротьби з «зеленим змiем», дiвчина зробила висновки, що там теж нiхто нiчого не знае. Тому вона все робила за своiм розумiнням.

Робила саме те, що вважала за потрiбне.

Вислухавши красуню дружину, з червоними пiсля безсонноi ночi очима, Алекс погодився з ii умовляннями. Пообiцяв сьогоднi бiльш «Нi-Нi». Наступного дня, вони призначили спiльний похiд до комiсарiату, до старшого психолога управлiння. Заспокоена Льолька вийшла з кухнi. Але не встигла вона дiйти до дверей спальнi, як почула за спиною знайомий звук легкого дзвону скла, коли горлечко пляшки торкаеться краю склянки i нестерпне булькання.

Льолька миттево повернулася до кухнi, де зловила Алекса на гарячому.

Злiсть, що нахлинула i миттеве роздратування вилилися в одному словi: – Ганчiрка!

Трохи помiркувавши, Льолька додала стандартну на ii розумiння в таких випадках фразу: – «Якщо не кинеш пити ти, то тодi тебе кину я!». Потiм змiшуючи украiнськi, росiйськi та французькi лайки, Льолька, ридаючи, покидала у валiзу найнеобхiднiшi речi.