Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

З валiзою в однiй руцi i з портфелем, у якому вмiстився ноутбук i робочi блокноти, в iнший, вона вискочила з квартири, навiть не зачинивши за собою дверi. Пiймавши на вулицi таксi, Льолька поiхала до Марселю.

Потрапивши до котеджу, вона насамперед вирiшила помститися Алексу i напитися у гiркiй самотностi. Обмiркувавши раптовий порив, Льолька прийшла до висновку, що це потрiбно було робити на очах у коханого чоловiка. А так без головного глядача ця вистава втрачала будь-який сенс. Тому обмежившись легким, але смачним коктейлем, змiшаним з «Мартiнi», грейпфрутового соку i тонiка з льодом, вона розiбрала своi речi та приготувала робоче мiсце у вiтальнi бiля камiна.

Заваривши кави й курячи цигарку за цигаркою, Льолька зателефонувала подрузi Дар’i та хресноi Марго. Не вдаючись у подробицi, вона повiдомила жiнок про те, що перебралася в передмiстя Марселя i в Париж найближчим часом повертатися не збираеться. Тямущi подруги в'iхали в тему з пiвслова. Досить було почути iнтонацii Льольчиного голосу.

Дашка дала iй вказiвку пiдшукати мiстечко, де можна буде «погудiти» i вiдiрватися, а Марго повiдомила, що днями збираеться до столицi Францii i неодмiнно завiтае на кiлька дiб до своеi улюбленоi хрещеницi.

З Маргоши, Льолька постiйно дивувалася. Два мiсяцi тому, Марго в своi сорок три, не маючи жодних вагань, народила двiйняток – хлопчика i дiвчинку. Не минуло й двох мiсяцiв, як неспокiйна бiзнес ледi з головою поринула в свiй колишнiй напружений трудовий графiк.

Вона, навiть примудрялася годувати немовлят грудьми в своему кабiнетi.

Звичайно, що без допомоги улюбленого Петровича, хрещена б не впоралася. Чоловiк Маргоши узяв на себе всi клопоти пов’язанi з догляданням малечi, категорично вiдмовившись вiд послуг нянi. Пiд час вiдвiдин щасливоi родини, Льолька розчулилася, спостерiгаючи, як Петрович вправно мiняе пiдгузки, купае дiтей у ваннiй, як примудряеться одночасно заколисувати, тримаючи на руках обох малюкiв, наспiвуючи iм тихим голосом пiсеньки.

Тому заява хресноi, що вона збираеться до Парижа, Льольку анiтрохи не здивувала. Сусiднiй котедж, що зараз стояв порожнiй, належав саме цiй неспокiйнiй родинi i Льолька була впевнена, що незабаром тиша в будинку буде порушена голосами батькiв i агуканням малюкiв.

Розiбравшись з подругами i заспокоiвши серцевий бiль, Льолька, зручно влаштувавшись на м'якому килимi за низьким журнальним столиком, занурилася в роботу над романом.