Прокляті рубіни. Книга друга. Кольє Магдаліни

Збiр iнформацii з теми: за людей, за мiста, за компанii та держави, чи то за iхнi стосунки з сусiдами. Крiм цього додайте аналiз, зiставлення реальних подiй i того, що уявляе автор. Це дуже довга й кропiтка праця. Пiдготовка часом займае бiльше часу, нiж робота з текстом рукопису. Коли я закiнчую збирати все, що мене цiкавить, що необхiдно для роботи, то пишу дуже швидко. Текст, вiдразу набираю в ноутбуцi. Папером i ручкою користуюся зрiдка. Зазвичай у дорозi. Все залежить вiд внутрiшнього настрою та вiд iсторii, яку ти розповiдаеш читачам.

А в цей раз все почалося…, – Льолька замислилася, зупинивши погляд на попiльничцi. – Почалося все одного прохолодного березневого дня…

Роздiл перший

Париж, штаб-квартира французькоi кримiнальноi полiцii, березень 2015 року

Свiжий весняний вiтер продував наскрiзь набережну Орфевр, змушуючи поодиноких перехожих пiднiмати комiри пальто i ховати руки в кишенях. Вiтер, бавлячись, хапав в урнах смiття, що лежало зверху, обгортки вiд морозива та кружляючи, пiднiмав iх над землею, жбурляючи потiм на лобове скло i дахи автомобiлiв, кидаючи в спокiйну поточну воду Сени.

Сонце, спустившись до дахiв будинкiв, пригрiвало вже не так сильно, як у обiд.

Двое чоловiкiв у формi судових приставiв вилiзли з автомобiля, що зупинився, на паркуваннi бiля будiвлi штаб-квартири французькоi кримiнальноi полiцii. Сiрий непримiтний «Пежо Партнер», з налiпками емблеми «Виконавчоi служби Францii» на будцi, нiчим не видiлявся на паркуваннi серед iнших легковикiв, якi доставили до управлiння представникiв рiзних мiських органiзацiй.

Вилiзши з машини, пристави швидким кроком попрямували до схiдцiв, якi вели до одного зi службових входiв будiвлi. Один з чоловiкiв нiс невеликий металевий контейнер, вiд ручки якого вiдходив ланцюжок, що закiнчувався браслетом сталевого наручника, що щiльно охопив зап'ястя його руки. Другий чоловiк, поклавши руку на кобуру пiстолета, йшов, трохи вiдставши вiд свого супутника.

Вiн уважним поглядом оглядав вулицю, зустрiчних перехожих i полiцiантiв у формi, якi спускалися сходами iм назустрiч.

Проiжджа частина Набережноi Орфевр у пiсляобiднiй час була майже порожня вiд автомобiлiв i пiшоходiв, що полегшувало його завдання. Кiлька туристiв зупинилися вдалинi, бiля кута будiвлi та почали фотографуватися. Пристав, не зупиняючись, окинув iх поглядом. Не побачивши небезпеки, продовжив свiй шлях.