Мер сидить на смерті

Спочатку розбираемо текст послання: «Коли зберуться всi часи в один» – час нам треба визначити. Будемо над цим працювати. Я займуся зараз же… Поки що версiй у мене немае. «Затопчуть душу лева кам’яного» – кам’яних левiв у Львовi безлiч. Не виключено, що в одному з них – душа Львова. Змушенi шукати. «Його грiхи, що в мороцi воскреснуть». Те, що з мороком, iз силою темряви нам доведеться воювати – ви збагнули вже самi. Тож тут коментарi зайвi. «І паде мiсто мертве в лiгво змiя…» Хто змiй? Де його лiгво? – питання на засипку.

Тепер давайте зробимо деякi висновки:

Юрiй Змiеборець i кам’яний лев – основнi об’екти пошукiв. Тiльки там можна знайти вiдповiдь. Сьогоднi в мене безсонна нiч. Може, ранок щось пiдкаже. Замовте менi, Леве Львовичу, двi пiци i три пляшки «Моршинськоi». І я поiхав. Бо, чесно кажучи, такого адреналiну я не вiдчував вiдтодi, коли вiдправив вас у пiдземний замок з табличкою «ВХОДУ НЕМАЄ». Дайте менi номер мобiльного Марi, бо у вас що е телефон, що його немае – користi вiд нього нiякоi.

Як ви любите казати: як з козла молока. Текст я пам’ятаю. А це треба спалити. – І Борис вiд свiчки запалив Левовi записи. Лев було сахнувся, не хотiв дати посланню згорiти.

– Я пам’ятаю, – заспокоiла його Марi.

Листочок перетворився на купку попелу. Наробивши iдкого диму в кав’ярнi. Кава у Львовi так не могла пахнути…

– Але у Львовi безлiч кам’яних левiв, – розчаровано мовив Лев.

– І багато мiсць, пов’язаних з легендарним Юрiем Змiеборцем. То й що?

– Як ми знайдемо?

– Леве Львовичу, у реченнi «Безрукий злий, як дiдько, i збентежений до нестями» можна знайти букву «а»? – запитав вундеркiнд.

– Не можна. Їi там немае…

– А в реченнi «Марi благае Господа дати нам натхнення» можна знайти?

– Так…

– Наше завдання шукати там, де е «а». І знайти правильне «а»… Все iнше…

Коли вундеркiнд пiднiмався з-за столу, засовуючи в кишенi тiстечка, вiн випадково глянув на офiцiанта. У того на обличчi застиг вищир.

– І ще, – прошепотiв Борис своiм друзям, – найважливiше: е той, хто хоче вкрасти душу Львова.

Вiн наш ворог. Хто вiн?.. – Знак питання застиг безсонням у головах Марi i Лева…

14

Борислава Болеславiвна була солодка, як мед. Безрукий мед любив дуже, мiг його iсти ложками, але вiд медовоi Борислави Болеславiвни його нудило. Вранiшнi тiстечка перетворилися на клубок i все вище пiднiмалися до горла. Безрукий почав глибоко дихати. Боявся, щоб не вивергнути на Стiйку.