Мер сидить на смерті

Уявив ii реакцiю – i передумав. Нi, дружинi таким талантом хвалитися не можна! Нiяк. Вона ж потiм, може статися, постiйно гадатиме, що вiн бреше… Заради святого спокою нехай краще Марi думае, що Борислава Болеславiвна не стiйка, а слiпа… Адже Марi переконана на всi тисячу, що Безрукий брехати не вмiе. Бо його при брехнi видае все – очi, мiмiка, жести, рухи… Душа… Нехай буде так… Як хоче дружина. Бо ж вiдомо, що муж i жона – одна… Нi, краще так: чоловiк та жiнка – одна спiлка.

До дому ще залишалася одна трамвайна зупинка, а ноги Безрукого вже не несли.

Якраз задзеленькав трамвай. Вiн пiдбiг до зупинки, заскочив на вичовгану мiльйонами пiдошов сходинку, коли нервова, фарбована пiд вiдьму водiйка наче навмисно ледве не зачинила перед ним дверi. Лев ii впiзнавав уже давно. І не лише через надмiру яскраво нафарбованi тонкi губи; вона завжди дзеленчала своiм iржавим дзвiнком ще на жовте свiтло свiтлофора. Чим виводила iз себе i пiшоходiв, i водiiв. Певно, так пiдживлювала свое вiдьомське ество…

Лев запхав руку в кишеню, щоб витягнути грошi, а вийняв учетверо складеного папiрця.

Розгорнув, почав читати.

«Молитва до святого Великомученика Юрiя

Святий Великомученику й Чудотворцю Юрiю!

Глянь ласкавим оком на мене й попроси милосердного Бога, щоб не карав мене за моi тяжкi грiхи, а щоби вчинив зi мною по безконечному Своему милосердю: нехай за Твоiми молитвами, святий Великомученику Юрiю, Бог завжди дае менi здоров’я душi й тiла, благословення в усiх моiх працях та змаганнях, а передовсiм прощення моiх грiхiв i ласку витримати в доброму до кiнця.

Будь при менi, святий Великомученику, по всi днi мого життя, будь при менi особливо в годину смертi й допоможи в останнiй вирiшальнiй боротьбi, щоб я разом з Тобою мiг у вiчностi славити в Трiйцi одного Бога.

Амiнь».

Безрукий прочитав молитву раз, удруге. Втрете дочитати не встиг, бо пiдiйшов дебелий контролер-ревiзор i ввiчливо попросив квиток. Наiздився! Лев почав було переконувати його, що не встиг придбати квитка, бо щойно зайшов.

Уже й грошi наготував. Але контролер не Борислава Болеславiвна – вiн йому не повiрив. Довелося заплатити штраф за безквитковий проiзд. Фарбована вiдьма з того так потiшалася, наче iй на день народження подарували нову мiтлу, i на бiса iй здалися тепер цi трамваi!..

Проте штраф Лева майже не засмутив. Вiн зрозумiв iнше: чому йому вдалося вистояти перед Стiйкою. Молитва допомогла!!! Значить, – зробив висновок Безрукий, – iнколи збрехати не грiх.