Мер сидить на смерті

Раз святi великомученики i чудотворцi цьому сприяють!..

Питання, як молитва опинилася в його кишенi, залишалося не дуже й вiдкритим. Адже Марi знае все!..

16

Головний привид Львова Домовина вселився в Бориславу Болеславiвну опiвночi, коли вона собi уявляла любощi з проректором Едуардом Столичним. Замолоду вони крутили шури-мури, згодом Столичного перевели в Харкiв, i аж ось тепер доля знову повернула Едуарда в рiдний iнститут. Столичний Бориславi зробив комплiмент, вона повiрила… А цiеi ночi нi сiло нi впало Борислава поринула в спогади – Едуард був молодий, м’язистий i нiжний, а уява в досвiдченоi Борислави така, що може хмари в один грозовий кулак зiжмакати, не те що розворушити власне тiло…

Борислава Болеславiвна якраз набирала жару, Домовина iй трохи пiдсобив – попестив, полоскотав, роздмухав аж до вибуху… Жiнка здригнулася, розслабилася, i в цей неконтрольований завжди обачливою Стiйкою момент привид прослизнув у ii тiльце.

Легко, наче влетiв на оглядовий майданчик ратушi. Навiть не сподiвався на такий миттевий успiх. Ось що значить пiдходяща мить. Недарма про привидiв, яким пощастило злетiти в небо, кажуть: вiн опинився в потрiбному мiсцi, в потрiбний час… Ну, про те, що мiсце, в якому довелося побувати Домовинi щойно, йому було конче потрiбне, – це, м’яко кажучи, не так, а ось час вiн вибрав потрiбний – це стовiдсотково.

Тiло у Стiйкоi було сильне – молодим би такого здоров’я. Душа куца, прибита, з нею Домовина знайшов спiльну мову скоро – пообiцяв спустити з парашутом з телевiзiйноi вежi Високого Замку.

Душа погодилась – з’явився хоч якийсь шанс полiтати. А ось iз мiзками попервах були серйознi проблеми. Особливо першоi ночi, коли Борислава факт, що в нiй поселився привид, приймати категорично вiдмовлялась. Вiрила, наiвна, в сон.

Довелося Домовинi декiлька ночей з Борислави виходити, хоча коштувало йому це здоров’я, як за рiдну маму. Пояснювати, вговорювати, обiцяти… Урештi зiйшлися на тому, що тимчасово Стiйка Домовину приймае.

Вони спiльно виконують спiльнi завдання: Борислава допомагае Домовинi знайти душу Львова, а вiн iй – стати ректором iнституту. Все! Що привидам нiчого не коштуе, то людям – як манна небесна…

З першим завданням новiтня Стiйка впоралася сьогоднi. Ну, не зовсiм щоб iдеально, але на початок – чудово. Домовина був задоволений. І не так процесом, як результатом. Бо найбiльше, чого вiн остерiгався, не пiдтвердилось. Схоже, Безрукий не знае змiсту послання.