Евотон: трансформація

Звiсно, вiд цiеi думки нiхто з них не може позбавитися, хоч i розумiе всю ii неправильнiсть. Проте в багатьох уже були на той час дiти… – китаець багатозначно розвiв руки. – Подружжя… Батьки… Чому вони не заслуговують кращого життя? Двадцять п’ятого рiвня! Невже вони мало вистраждали? Невже iхнiй бiль мав бути ще сильнiшим, щоб Простiр нарештi зглянувся над ними? Утiм, вони – власники своiх думок тож i Простiр iх, врештi-решт, розсудить… Однак я мушу повторити: Велфарiй мае рацiю! Поколiння – це частина нас iз вами, частина нашого життя i душi! Побачивши звiрства, якi влаштовують сьогоднi бойовики, легко схибити й пiддатися емоцiям, змiшуючи все докупи.

– Отже, ти пiдтримуеш iнiцiативи Андрiя? – поцiкавився Жан.

– Так! – рiшуче вiдповiв Су Лiвей.

* * *

– Айюмi, тобi знову снилися жахiття? – поцiкавилася Дiана, яка зайшла в кiмнату, де дiвчатка сидiли на пiдлозi.

Донька нiчого не вiдповiла, проiгнорувавши питання. Тодi Дiана пiдiйшла ближче i присiла бiля них.

– Знаеш, говорять, що якщо не хочеш, щоб сон збувся, – потрiбно його неодмiнно розповiсти!

– Нiсенiтниця.

– Звiдки така упевненiсть?

– А ти логiчно поясни те, що сказала. Природа сну невiдома. А якщо так, означае боятися – неправильно. Як можна боятися того, що не розумiеш?

– Ось тому люди й бояться.

– Страх, Кетi, народжуеться вiд дуростi й недалекостi! – вiдповiла Айюмi. – Все у свiтi можна пояснити, але на певному етапi розвитку. Якщо явища не розумiеш, то не можеш розрахувати наслiдку своеi взаемодii з ним. Для повноцiнного розуму iснуе не страх, а вiдсутнiсть можливостi розумiння наслiдкiв.

– І навiть мораль можеш пояснити? – хитро запитала Дiана.

– Коли-небудь хтось це зробить.

– Може, клаудеуми зрозумiли ii сенс? – з цiкавiстю врiзалася в розмову Анна, що заглянула в кiмнату.

– І пропали! – незадоволено вiдповiла Кетрiн.

– Саме так! Я б теж так зробила, якби зрозумiла цiннiсть всього. Може, знання про мораль складають останнiй прошарок iнформацiйного поля…

– Айюмi, – ласкаво промовила Дiана й погладила ii, – розкажи менi, будь ласка, свiй сон. Менi дуже цiкаво почути його!

– Гаразд! – зiтхнула донька.