Евотон: трансформація

– Правильно! А гравiтон належить до них?

Обличчя Кетрiн зробилося напруженим.

– Так… – обережно промовила вона.

– Розумниця! – похвалила ii вчителька. – Айюмi! Яку найголовнiшу частинку ми забули назвати?

– Евотон.

– Розкажи нам про неi.

– Елементарна частинка. Належить до калiбрувальних бозонiв, за допомоги яких здiйснюеться нещодавно вiдкритий людством новий тип взаемодii.

– Не зовсiм те, що я чекала вiд тебе почути, Айюмi!

– Ботанка! – почувся хлоп’ячий голос iз заднiх рядiв.

– Вiн виявляеться в розвитку свiдомостi! – продовжувала вона, не вiдволiкаючись.

 – Евотони чинять безпосереднiй вплив на ii концентрацiю залежно вiд свого заряду.

– Айюмi! Досить!

– І звiсно, евотон – це носiй iнформацiйного поля!

– Я сказала, досить! – прикрикнула вчителька. – Я не хотiла знати, наскiльки успiшно ти засвоiла курс ораторського мистецтва. Досить менi зачитувати iнформацiю з вашого поля!

– Воно таке ж наше, як i ваше! – заперечила Кетрiн.

Жiнка поглянула на неi очима, сповненими ненавистi.

– Мовчати, поки тебе не запитають! – закричала вона. – А ти, – вона показала на японку, – якщо й далi продовжуватимеш зчитувати менi iнформацiю, не запам’ятовуючи ii, виростеш безграмотною й неосвiченою!

– Якщо я сприйняла iнформацiю – тож i запам’ятала! – обурено вiдповiла школярка.

– Ти думаеш, я повiрю твоiм казкам? Я теж можу прочитати вголос з книжки декiлька слiв, а наступного дня нiчого не пригадаю!

– Так у вас мозок iнакше влаштований! Ваша короткочасна пам’ять досить слабка!

Класом прокотилася хвиля знущального смiху.

– Вважаеш мене недорозвиненою, так? – з обуренням промовила розлючена жiнка. Вона пiдiйшла ближче до дiвчинки й уже замахнулася рукою для запотиличника, як раптом мiж Айюмi й учителькою з’явилася Кетрiн.

– Це ще що таке?! Негайно сядь на мiсце! Інакше я все розповiм твоiм батькам i поскаржуся керiвниковi!

– Згiдно iз затвердженою Свiтовою Радою програмою зближення поколiнь, ваша поведiнка е неприпустимою! Вiзьмiть себе в руки, будь ласка! Інакше я скаржитимуся моему татовi, який працюе в Радi!

У примiщеннi запала тиша, а в повiтрi застигла напруга.

Дзвiнок, що прозвучав, не дав можливостi вiдповiсти жiнцi, яка, втiм, ляснула японку й грiзно подивилася на десятирiчну Кетрiн.

Дiти вийшли з класу й вiдразу роздiлилися на двi групи. Тi, якi складали нове Поколiння, народжене пiсля переходу людства на двадцять п’ятий рiвень десять рокiв тому, завжди трималися разом.