Петро Дорошенко

Що ж до листiв, унiверсалiв та iнших документiв тiеi епохи, зiбраних, наприклад, в «Архиве Юго-Западной России»[1 - «Архив Юго-Западной России» – видання iсторичних документiв та лiтературних пам’яток Правобережноi i Захiдноi Украiни XIV—XVIII ст. у 35 томах, опублiковане в 1859—1914 роках.], то з огляду на iхню строкатiсть, жвавiсть зовнiшнiх зносин гетьмана вiдразу з багатьма сучасними йому полiтиками вченi могли знайти пiдтвердження практично будь-яким своiм висновкам. Зараз у науковий обiг уведено численнi польськi архiвнi документи – хронiки, листування, звiти польських чиновникiв i военачальникiв, що дозволяють виразнiше вiдтворити образ гетьмана.

Величезний внесок у вивчення дiяльностi Петра Дорофiйовича зробив його нащадок, один з борцiв за незалежнiсть Украiни в другому десятилiттi XX сторiччя iсторик Дмитро Дорошенко. Перебуваючи в емiграцii, вiн написав велику монографiю «Петро Дорошенко», яка на сьогоднi е найповнiшим дослiдженням з цього питання.

Природно, пiсля розпаду СРСР тональнiсть, принаймнi украiнських iсторикiв, щодо Петра Дорошенка змiнилася.

Найчастiше його дiяльнiсть оцiнюеться позитивно, i, навiть визнаючи неоднозначнiсть його рiшення прийняти протекцiю Османськоi iмперii, украiнськi дослiдники й далi вбачають в його дiях спосiб реалiзацii благородноi мети – досягнення едностi i як наслiдок – посилення та незалежнiсть Украiни.

На жаль, нам бракуе потрiбноi iнформацii, щоб якось «олюднити» Петра Дорошенка в цiй книзi.

Його знайомi у своiх щоденниках, листах i звiтах рiдко описували особистi якостi гетьмана. Звичайно, бiльша частина всiх даних про нього – це вiдомостi про битви, накази, переговори, конкретнi заходи. Гадаемо, що i цей перелiк дозволяе створити певне враження про Дорошенка як про людину. Наша книга складаеться з кiлькох роздiлiв, що вiдповiдають основним етапам у життi й дiяльностi гетьмана: його походження i родиннi зв’язки, а також служба у вiйську Богдана Хмельницького; полковницька дiяльнiсть за гетьманiв І. Виговського i Ю. Хмельницького; служба в правобережного гетьмана П. Тетерi й одержання булави; закрiплення гетьманом у 1666 роцi; подii другого року гетьманства Дорошенка, пов’язанi багато в чому з укладенням польсько-московського Андрусiвського перемир’я; перехоплення булави в Брюховецького й отримане таким чином короткочасне гетьманство над об’еднаною Украiною; прийняття турецькоi протекцii i вiйна проти П.