Іван Скоропадський

, увiйшовши до числа вiдомих старшинських родiв, поступово iнтегрувавшись в украiнську вiйськово-полiтичну та культурну елiту, посiв у нiй свое вагоме мiсце.

Родовiд. Роки кар'ерного зростання

Майбутнiй гетьман Іван Скоропадський народився 1646 р. у родинi Іллi Федоровича Скоропадського. Середньовiчнi джерела повiдомляють бiльш-менш достовiрнi вiдомостi про шляхетне походження роду Скоропадських, починаючи вiд дiда майбутнього гетьмана Федора Скоропадського, життя i дiяльнiсть котрого пов'язанi з подiями першоi половини XVII ст.

Проте серед iсторикiв немае одностайностi щодо нацiональноi належностi роду: однi вважають, що рiд е польського шляхетського походження, iншi ж твердять про украiнське старшинське корiння.

Про знатне походження роду Скоропадських засвiдчуе поданий праправнуком Федора Скоропадського Іваном Михайловичем Скоропадським наприкiнцi XVIII ст. опис герба роду: «герб же предков его и его самого состоял издревле» з трьох срiбних стрiл, перев'язаних «золотими шнурками», «с трема по обоем сторонам щита золотими звездамы в красном поле с короною на верху и страусинными перьями».

Про дiда майбутнього гетьмана – Федора Скоропадського – вiдомо, що вiн мав маетки бiля Уманi, де його родина оселилася разом з вiдомими згодом у Гетьманщинi родинами Кочубеiв та Лукомських. Згiдно з сiмейними переказами, вiн загинув у Жовтоводськiй битвi 1648 p., коли селянсько-козацькi вiйська пiд проводом Богдана Хмельницького здобули свою першу визначну перемогу.

Але iсторики не заперечують i не пiдтверджують цього факту.

Пiсля смертi Федора Скоропадського його син Ілля деякий час мешкав в Уманi, мав трьох синiв – Івана, Василя i Павла. Про батька майбутнього гетьмана Іллю Скоропадського вiдомостей також небагато. Дружиною Іллi Скоропадського була одна з представниць знаменитого ще з доби Великого князiвства Литовського князiвського роду Чарторийських (Чарторижських). Сам Ілля Федорович брав участь у Хмельниччинi.

Уже пiсля смертi батька брати Іван та Василь «по причине сильнейшаго нападения от турок и татар на Польщу и тогобочну (Правобережну) Украйну, принуждены были, спасая жизнь свою, лишиться не только движимаго и недвижимаго своего именiя, с граматами и дипломами, им жалованными от королей польских, но к усугубленiю всего того, лишились и брата своего меньшаго Павла, взятаго тогда татарами в плен» (1674).