Іван Скоропадський

Пограбованi, з незначними залишками майна, Іван та Василь змушенi були переселитися на лiвий берег Днiпра та стати на службудо гетьмана Івана Самойловича (1672—1687). Щоправда, вiдомий дослiдник iсторii родин «малоросiйськоi» старшини В. Модзалевський пише про перехiд на Лiвобережну Украiну всiх трьох братiв, але джерела цього факту не пiдтверджують. Згiдно джерел, згадки про перебування i службу Павла на Лiвобережжi стосуються тiльки початку XVIII ст. Такоi думки дотримувався i вiдомий iсторик Олександр Лазаревський.

Найвiрогiднiше, що до того часу молодший Скоропадський продовжував залишатися в татарському полонi, в якому пробув близько ЗО рокiв. За гетьманування Івана Самойловича Павло, розшуканий якимось козаком, був викуплений братами з неволi 1704 р. Так, у 1715 p., І. Скоропадський згадував, що його брат Павло «при Божой помощи нашим старанiем з многолетной неволе бисурменской турецкой есть освобожден».

Уманська трагедiя сталася, коли Івану Скоропадському виповнилося 28 рокiв, i не могла не закарбуватися в його пам'ятi та не позначитися на його характерi.

Так, ставши гетьманом, вiн, за свiдченням сучасникiв, дуже спiвчутливо ставився до людей, якi зазнали кривди вiд татарських нападникiв.

Оселившись на Лiвобережжi, Іван Скоропадський вступае на службу. Починаеться його кар'ерне сходження.

У 29 рокiв (1675 р.) вiн уже вiйськовий канцелярист при гетьманському урядi. І хоча ця посада на той час не дуже значна, однак вона давала можливiсть частiше бувати «на людях», крутитися серед впливових осiб, заводити знайомства з поважними старшинами, представниками духiвництва.

Саме у цей перiод на молодого i кмiтливого канцеляриста звернув увагу гетьман Іван Самойлович. Восени цього самого року вiн доручае канцеляристовi Івану Скоропадському вiдвезти до Москви важливого листа. У листi гетьман сповiщав московських чиновникiв про становище козацьких вiйськ i росiйськоi армii на чолi з боярином Г. Ромодановським в Украiнi. Останнiй тодi протистояв полкам правобережного гетьмана П. Дорошенка.

1676 р. І. Скоропадського пiдвищують на посадi до старшого вiйськового канцеляриста. І знову, цього разу з братом Василем – пiдписком Генеральноi вiйськовоi канцелярii, – вiн iде посланцем до столицi Московii. Старший вiйськовий гетьманський канцелярист Іван, можливо, став свiдком «падiння» П. Дорошенка й передачi ним гетьманських «знакiв» І. Самойловичу.

У 1678 р.