Іван Скоропадський

Калениченка – с Івашкове в Чернiгiвському полку, «уволняючи оного ж тестя его Никифора, ради его старости и слабости, от войсковой службы, респектом… пана бунчучного войскового енералного Ивана Скоропадского значних и працовитых при боку нашом услуг», надав йому «ко вспартю и вспоможеню» в «зуполную моц и поссессiю». Пiзнiше це рiшення стане предметом посудовоi тяганини онукiв Калениченка: любицького сотника Івана Савича, значкового товариша Івана, та полкового осавула Михайла Мокрiевича, якi доводитимуть, що с Івашкове мае належати саме iм, бо ним І.

Скоропадський «завладел собою по своей власти».

У 1701 p. І. Мазепа призначив І. Скоропадського генеральним осавулом. Формально генеральний осавул вважався за рангом п'ятою особою у старшинськiй адмiнiстрацii (пiсля гетьмана, генеральних обозного, пiдскарбiя та писаря). Вiн мав наглядати за станом вiйська й бойового спорядження, правильнiстю складання козацьких компутiв, iнколи провадив спецiальнi «слiдства» щодо зловживань у межах певного регiону, перевiряв права власникiв на маетки.

1705 р. гетьман Іван Мазепа, цiнуючи дипломатичний талант свого генерального осавула, його вмiння залагоджувати досить непростi справи, умiло переконувати спiврозмовника, посилае І. Скоропадського з новою мiсiею до царя Петра І, який у той час перебував у Гродно, де мав зустрiтися зi своiм союзником у Пiвнiчнiй вiйнi – польським королем Августом II Сильним.

Іван Скоропадський, зокрема, доповiв царському мiнiстровi Головiну, що козацьке вiйсько як «нестроеве» краще дiе, атакуючи ворога чи при облозi фортецi, чи при захистi обозу, але не в чистому полi.

Генеральний осавул доводив: оскiльки козацькi конi постiйно використовуються у вiйськових походах як тяглова сила, вони стають непридатними до швидкого пересування, уповiльнюють дii полкiв. Вiн також скаржився на спiльникiв-полякiв, через «непостоянство» яких одинадцять козацьких загонiв пiд Варшавою не змогли досягти успiху в бойових операцiях. На його думку, перебування гетьмана в Польщi значною мiрою допомогло Августовi II утримати за собою кiлька воеводств. І. Скоропадський повнiстю пiдтримав прохання свого безпосереднього керманича Мазепи про необхiднiсть кращоi координацii дiй украiнських i росiйських вiйськ та про потребу замiнити росiйськi полки Неплюева, «составленные из людей мало ученых и неопытных в военном деле», на тисячу драгунiв чи «саксонцiв».

Незадовго до цього Петро І замислив передати Польщi кiлька мiст, що стояли на правому березi Днiпра.