Іван Скоропадський

Тому через Головiна вiн хотiв довiдатися про можливу реакцiю гетьмана на такий акт. На це І. Мазепа у листi до згаданого царського сановника писав: «Изволили вы желать, чтоб я сообщил вам мое мненiе об уступке полякам сей стороны (заднепрской) Украины. Я во всех случаях, как и в нынешнем, полагаюсь на премудрую волю великаго государя; однако ж предполагаю, что много есть препон и трудностей в исполненiи сего, о чем подробно вам донесет Генеральный мой есаул Иван Скоропадскiй, котораго нарочно посылаю ко двору монаршескому».

Посланець мав детальнiше розтлумачити таке гетьманське мiркування: «Главное же неудобство: близкое в таком случае соседство поляков с запорожцами и Крымом. Вы наверно памятуете, – звертаеться далi Мазепа до Головiна, – что в договорах вечнаго мира Россiи с Польшею определено выслать обоюдных комиссаров для окончательного размежеванiя на сей стороне Днепра городов: Канева, Черкаска (Черкас. – Авт.), Корсуня, Чигирина, Крылова и других, с принадлежащими им землями.

Города сiи должны непременно оставаться за великим государем, ибо если они отойдут во владенiе поляков, то, кроме многих других затруднены, все малороссiяне перейдуть на сiи сторону Днепра, избегая повинностей, особливо из порубежных полков: Переяславского, Лубенскаго и Миргородскаго, которых жители имеют многiе старинные грунты и угодья на сей стороне, о чем тому же есаулу приказал я словесно вам донести».

Нинi важко з певнiстю говорити, що вплинуло на царя: чи тогочаснi полiтичнi обставини, чи резоннi зауваження Мазепи, вмiло й переконливо переданi І.

Скоропадським, але факт залишаеться фактом – вирiшення того питання було вiдкладено на багато рокiв. А це ще раз засвiдчило далекогляднiсть гетьмана Івана Мазепи, що доручив цю складну мiсiю генеральному осавулу Івану Скоропадському, людинi, не позбавленiй деяких талантiв.

Виконавши доручення гетьмана, генеральний осавул повернувся в Украiну. Перебуваючи на цiй посадi та, мабуть, користуючись прихильнiстю гетьмана Мазепи, Скоропадський продовжуе дбати про зростання своiх статкiв, купуючи новi «пляци» та «грунти».

1706 р. вiдбулося нове кар'ерне зростання Івана Скоропадського – вiн стае стародубським полковником. Ставши першою людиною в полку, вiн дiстае там фактично необмежену владу й величезнi пiльги. Все керiвництво цивiльними, духовними, вiйськовими справами Стародубщини вiдтодi зосереджуеться в його руках. Не переривав вiн i тiсних зв'язкiв з гетьманом.