Кирило Розумовський

Пiклуючись про брата, Олексiй видiлив необхiднi для його перебування за кордоном грошi. При цьому вiн рекомендував рацiонально iх витрачати. Всього лист для Г. Теплова складався з 16 пунктiв i детально iнструктував наставника майбутнього гетьмана щодо поведiнки пiд час перебування за кордоном.

Перебуваючи у Європi, Кирило Розумовський одержав грунтовну освiту, навчаючись, зокрема, в Нiмеччинi (Кенiгсберг, Берлiн, Геттiнген) пiд керiвництвом таких вiдомих на той час учених, як Ф. Штрубе i Л. Ейлер. Обранi членами Імператорськоi академii наук i мистецтв, вони тривалий час мешкали у Петербурзi.

Пiсля Нiмеччини К. Розумовський продовжив навчання також у найпрестижнiших навчальних закладах Францii та Італii.

Навеснi 1745 р. Кирило Розумовський повернувся до Петербурга. Отримавши невдовзi досить високий придворний чин дiйсного камергера та кавалера Голштинського ордена Св. Анни, молодий Кирило поринув у веселе й безтурботне життя вельможi (ще перебуваючи на навчаннi в Європi, вiн разом зi своiм старшим братом в червнi 1744 р.

був удостоений графського титулу) елизаветинського двору.

Двохрiчна подорож дуже змiнила Кирила Розумовського. Вiн добре розмовляв як нiмецькою, так i французькою мовами, навчився тактовно поводитися у вищому придворному середовищi. «Отсутствие гениальных способностей вознаграждалось в нем страстною любовью к отчизне, правдивостью и благотворительностью, качествами, которыми он обладал в высшей степени и благодаря которым он заслужил всеобщее уважение», – так висловлювався про молодого Кирила саксонський дипломат Георг фон Гельбiг.

За свiдченням же цесарiвни Софii Августи Фредерiки Ангальт-Цербськоi, майбутньоi росiйськоi iмператрицi Катерини IІ, маючи гарну зовнiшнiсть i гострий розум, вiн зумiв досягти у вищому свiтi загальноi шани i любовi. Вона з симпатiею писала у своiх мемуарах, що Кирило Григорович користувався особливою популярнiстю й успiхом у придворних красунь.

Саме таким з’явився при дворi iмператрицi Єлизавети Петрiвни колишнiй син козака i саме таким вiн залишався протягом всього наступного життя.

Численнi почестi i величезне багатство не зiпсувало Кирила Розумовського як людину. Вiн завжди був добрий та великодушний у ставленнi до пiдданих; щедрий у милостинях; завжди був вiдкритим, щирим та лагiдним з усiма i проявляв гострий розум iз характерною жартiвливiстю.

Особиста прихильнiсть до нього iмператрицi Єлизавети Петрiвни посилилася ще й престижним одруженням у 1746 р.