Володимир Мономах

складае частину пергаментного кодексу, що зберiгаеться в однiй iз бiблiотечних колекцiй Італii), вiддаючи свого единого сина i Руське королiвство пiд покровительство св. Апостола Петра (Patrocinium beati Petri) i Папського престолу[26 - Щавелева Н. Молитвы русской княгини как памятник древнерусской истории ХІ в. // Katolicyzm w Rosji i Prawoslawie w Polsce (XI–XX w) – Wydawca: Upowszechnianie Nauki – Oswiata “UN-O”, 1997. – S. 29–30.]. Ярополк i його дружина (a propos) донька нiмецького графа Оттона фон Орламюнде Кунiгунда-Ірина), що моляться св.

Петру i коронуються Спасителем увiчненi на однiй iз книжкових мiнiатюр, а на iншiй, бiля нiг апостола – i сама Гертруда.

Батькове вигнання непокоiло сина, i вiн вiдправляеться з вiзитом у Рим. Пiсля зустрiчi з Ярополком-Петром, Папа Григорiй VІІ надiслав послання великому князю i польському королю з проханням допомогти Ізяславу повернути престол[27 - Arrignon J. – P. A propos de la lettre du Pape Gregoire VII aux prince de Kiev Izjaslav //Russia Mediaevalis.

 – M?nchen 1977. – Tomus III. – P. 5–18.].

Король вiдгукнувся на папське послання й допомiг Ізяславу повернутися до Киева. На знак подяки Ізяслав десь мiж 1076–1078 роками офiрував кафедральному архiепископському собору у давнiй польськiй столицi Гньозно дорогоцiнне покривало з молитовним написом на раку святого Альберта-Войтеха, шанованого тамтешнiми католиками як покровителя Польськоi держави.

Молодшi триумвiри подiлилися волостями Ізяслава. При цьому за обсягами володiнь й, вiдповiдно, владних повноважень Святослав значно вивищувався над Всеволодом.

Вiн взяв собi Киiвщину, Чернiгiвщину з Муромом, Новгород та Псков, землi на Поволжi й Тмуторокань. Фактично вiн був единовладним правителем Киiвськоi Русi. Гадаю, тiльки передчасна смерть зашкодила йому здiйснити остаточний поворот до одноосiбноi монархii. Святослав помер 27 грудня 1076 року на 49-му роцi життя вiд невдалоi операцii (розрiзання злоякiсноi гулi на шиi).

Всеволод, успадкувавши на початку 1077 року киiвський престол, поспiшив посадовити в Чернiговi свого сина Володимира Мономаха, пересунувши Святославового сина Олега на Волинь.

Та повернення Ізяслава навеснi того ж року на Русь змусило його поступитися своею зверхнiстю над полiтичною системою Киiвськоi держави.

Брати, поновивши угоду мiж собою, починають новий перерозподiл волостей. Як наслiдок, Чернiгiвськi Святославичi були витiсненi iз батькових вотчин на далеку периферiю.