Володимир Мономах

Щоб бути спокiйним за життя хана, половцi забрали сина Володимира Мономаха – Святослава до стану Китана.

В тiм то часi, сповiщае лiтописець, «прибув боярин Слав’ята з Киева од Святослава до Володимира за якимось дiлом. І стала радитися дружина Ратиборова, його люди, з князем Володимиром, щоб погубити Ітларевих людей». Виправдовуючи цi грiховнi помисли Мономаха, давньоруський книжник стверджуе, що Володимир противився цим намiрам: «Володимир не хотiв цього вчинити, вiн говорив: «Як можу я се вчинити, давши iм клятву?» Дружина ж, вiд повiдавши, сказала Володимировi: «Княже! Нема тобi в тiм грiха.

Привiв тобi iх Бог у руки твоi. Чому вони, тобi завше клянучись, гублять землю Руськую i кров християнську проливати безперестану. І послухав iх Володимир. У ту нiч послав Володимир Славяту з декiлькома людьми дружини i торками (кочовиками, що були на службi у князя – (В. Р.) межи оба вали. Викравши спершу Святослава, вони потiм убили Кiтана i дружину його всю перебили»[50 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ – Т. 1. – Стб. 227.].

Наступного ранку, в недiлю, «приготував Ратибор отроки при оружжi i повелiв iм хату затопити. І прислав Володимир отрока свого Байдюка по Ітларевих людей, i сказав Байдюк Ітларевi: «Зове вас князь Володимир, сказавши так: «Обувшись у теплiй хатi i поснiдавши у Ратибора, прийдiть же до мене». І сказав Ітлар: «Нехай буде так». І коли увiйшли вони в хату, прокопали хату, верх ii, i тодi Ольбег Ратиборич, узявши лук свiй, i наклавши стрiлу, ударив Ітларя пiд серце. І дружину його всю пострiляли»[51 - Лаврентьевская летопись // ПСРЛ – Т.

1. – Стб. 227–228.].

На виправдання Мономаха слiд сказати, що тут вiн порушив угоду не скрiплену хрестоцiлуванням. У зовнiшньополiтичнiй сферi ця процедура практикувалась виключно мiж одновiрними правителями. Скрiплення угоди давньоруських князiв з половецькими ханами в лiтописних текстах незмiнно передаеться словосполученням – «водити рот?».

Усобицi 70–90 рр. ХІ ст. й безперервнi вiйни з половцями диктували потребу покласти край полiтичнiй нестабiльностi в Киiвськiй Русi.

Причиною напруження в мiжкнязiвських вiдносинах був зарозумiлий Олег Святославич. Вiн ухилявся вiд участi у походах на половцiв, а в 1096 роцi вiдкинув пропозицiю Святополка i Володимира Мономаха, якi запрошували його на зустрiч, кажучи так: «Пiди до Киева. Хай урядимось ми про землю Руську перед епископами, iгуменами, i перед мужами отцiв наших, i перед городянами, щоб оборонили ми землю Руськую од поганих».