Володимир Мономах

Поняття честi було центральним в лицарському етосi – стилi життя провiдноi верстви суспiльства й прийнятiй нею iерархii цiнностей, що визначала модель соцiального орiентованоi поведiнки[6 - Оссовская М. Рыцарь и буржуа: Исследования по истории морали. – М., 1987. – С. 26.]. Лицарство традицiйно вважаеться суто захiдноевропейським явищем. Однак його глибокi i давнi корiння були вигодуванi, за образним висловом Франко Кардiнi, степним чорноземом й, «вiтер степiв гуде в гiллях древа середньовiчного лицарства»[7 - Кардини Ф.

Истоки средневекового рыцарства. – М., 1987. – С. 61.].

Ідеологiя лицарства своiми корiннями сягае в глибини самосвiдомостi варварських народiв середньовiчноi Європи з притаманним iм культом вождя, особистоi вiдданостi i военноi вiдваги. Уявлення про честь князя-язичника, що формувалася з часу появи у схiднослов’янському суспiльствi военних спiвтовариств, вiдбивають такi слова Мономахового прадiда – Святослава Ігоревича: «…ми не якiсь там ремiсники, що добувають засоби для iснування трудами рук своiх, а мужi кровi (видiлено мною – В.

Р.) якi зброею перемагають ворога»[8 - Лев Диакон. История. – М., 1988. – С. 57.]. Як бачимо, для Святослава честь пов’язана з кров’ю, пролитою у вiйнах i грабунках.

Мужнiсть на вiйнi була чи не найбiльшою чеснотою й для християнського князя Володимира Мономаха. Характерними щодо цього е лiтописнi прославляння його воiнськоi доблестi, де рефреном звучать, наприклад, такi слова: «немало поту витер iз дружиною своею, i виказав неабияку мужнiсть iз мужами своiми».

Найважливiшими елементами лицарськоi конструкцii iдеальноi князiвськоi поведiнки була особиста мужнiсть на вiйнi та полюваннi. Глибоку закорiненiсть подiбних уявлень в ментальних установках схiдних слов’ян вiдбивае, на мiй погляд, семантичний, зi знаком ототожнення, ряд: поле битви – поле честi. Таким лицарем честi був Володимир Мономах.

У цiй книжцi автор намагався вiдтворити славетнi дiяння очiльника Киiвськоi держави, простежити еволюцiю його образу, створеного старокиiвськими книжниками, а також дослiдити, в якiй послiдовностi та якими засобами вiдбувалося привласнення iменi успiшного державця чужою нам iсторiею агресивноi пiвнiчно-схiдноi сусiдки.

Хай це видання стане своерiдною лоцiею для захопливоi подорожi у свiт украiнського середньовiччя, сповненого брязкоту зброi, звитяжних перемог i високих помислiв.