Ольга Кобилянська

Церква, яку побудувала 1551 року сербiянка Олена, дружина господаря Петру Рареша, збереглася.

За часiв Кобилянськоi стояла вона за будинком Устияновичiв. Про той дiм пiд № 385 у центрi мiста, на вулицi Святого Івана (майже поруч iз монастирем Святого Івана Сучавського), О. Кобилянська писала: «Се був перший правдивий руський дiм, у який увiйшли ми, дiти, й почули, крiм у рiднiй хатi, i деiнде руську (так звали тодi украiнську мову) мову й руськi пiснi; де, так сказати б, розумiлися усi й жили одним духом: малi й дорослi, старшi й меншi».

Є в Сучавi також iншi споруди, що збереглися такими ж, якими iх бачила наша видатна землячка. Це – i Сучавська гiмназiя, де навчалися ii старшi брати Максим та Юлiан, i руiни Палацу господарiв, i Церква Мирування, де похована дружина Стефана Великого Євдокiя, i мури Сучавськоi фортецi, де прийняв нерiвний бiй Тимiш Хмельницький. Не зазнала якихось iстотних змiн i територiя монастиря Івана Сучавського, майстерно змальована письменницею в нарисi «У св. Івана».

З 1874-го по 1889 рiк сiм'я Кобилянських живе в Кiмполунзi.

Ознайомлення з iсторичними джерелами, особливо з працею вiденського священика І. Шиха «Історiя церковноi унii на Буковинi вiд початку еi засновання аж до 1901 року», допомагае уявити, яким було це мiсто наприкiнцi XIX столiття. Розташоване воно в глибинi гiр пiвденноi частини Буковини й тягнеться вздовж рiчки Молдови майже шiсть кiлометрiв. Кiмполунг у перекладi украiнською – Довге Поле. Зi сходу навис довжелезний скелястий хребет гори Рарив, найбiльшоi вершини тамтешнiх гiр, що е своерiдним кордоном помiж Буковиною i Молдовою.

Із захiдного та пiвнiчного бокiв пiдносяться розлогi лiсистi верхи. «Кiмполунг, за свiдченням І. Шиха, – мiстечко чистеньке, гарне, принадне; населення, котре налiчуе близько 7000 жителiв, – переважно румуни, евреi, нiмцi та нечисленнi украiнцi. Є там повiтове староство, суд, податковий уряд, три православнi, одна греко-католицька, одна римо-католицька парохii, п'ять храмiв Божих i три народнi школи. З 1888 року сполучений Кiмполунг залiзницею з Чернiвцями».

У Кiмполунзi Ольга навчалася в чотирикласнiй нiмецькiй школi. Цiкаво, що ii перша шкiльна вчителька – Берта Мiллер – стала для дiвчини порадницею, навiть подругою, окремi риси, притаманнi iй, колишня учениця використала у змалюваннi Маргарети з «Людини», панi Марко з повiстi «Царiвна». «Вона-то була не лише моею вчителькою в школi, але вчителькою i приятелькою i поза нею.