Шлях Богомола. Імператор повені

Врода е знаним знаменням гордостi неправедноi, Сили нiчноi, Сили похiтливоi, блудодiйноi. Знаемо також, звiдкiля лине та Сила i хто саме несе ii на вiдмiчених знаками раменах. Уже неспокiйно серед родичiв. Уже двiчi лилася кров тих мужiв, якi билися помiж собою за прихильнiсть вродливих дiв. А на пiвднi розвiдники бачили свiжi згарища та слiди комонних. Се е знамення. Не бачить iх лише той, хто не хоче бачити. Якщо, княже, до снiгу не вiддамо проклятих дiв Хорсовi, служительки демона знову з’являться пiд стiнами городищ.

Куди тодi тiкатимемо?

– Що скажеш, Волоше? – звернувся князь до жерця, коли Горан пiднiс руку до уст на знак того, що вiн усе сказав.

– Я, мудрий княже, пам’ятаю i кунича Ловича, i турича Бранка, нехай буде iх здобич у небесних полях тучною i смачною, – тихо мовив Пекич i вiдпив з братини. – І ту вiдьму, що ii Лович привiз як наложницю до городища, я також пам’ятаю. Чорнява була, мiцна, але лицем не вдалась. Хiба що взяла Ловича чарами. Бачив на ii плечi знак Богомола i чув, як закликае вона демона на голови нашi.

Волхвом тодi був стрийко мiй Бiжич, й ще не залишили Серединний свiт моi брати-могитичi, нехай Небодержець милуе iх у своiх чертогах. Усi двiчi народженi зiбралися тодi у жрецькому колi, молилися, жертвували й врештi-решт вiдбилися вiд ii проклять. Лович принiс небесному Заступниковi велику жертву й тим зупинив чорну роботу вiдьми. Все почалося пiзнiше, коли вiд пошестi вигибли могутнi з двiчi народжених i Сила наша ослабла…

– Тодi все й почалося! – каркнув Горан.

 – У рiк Вепра! Знаеш, баляснику, але мовчиш!

– Я сказав, княже. – Пекич пiдвiвся з лави. Вчинок старого радника давав жерцевi можливiсть достойно залишити неприемну нараду. Вiн здогадувався, що князь уже прийняв рiшення, а вiд нього вимагаеться лише формальна згода. Те, що князь Чоломир нiколи не змiнюе свого покону, знали всi племена вiд Карпат до Днiпрових порогiв.

– Ми ще не закiнчили, – зупинив жерця володар Бiлого племенi.

– Скажи, княже, як вирiшив, – Пекич поставив патерицю мiж собою i князем.

 – Оголоси свою волю.

– Хочу знати, ким жертвувати i як.

– Затаене зло у людях знаходять випробуваннями. Проведи всiх вродливих дiв через ордалii.

– Випробування водою?

– Нi. Знаемо, що Богомол ворогуе з Вогнем-богом. Нехай дiв випробують розпеченим залiзом. Якщо знайдуть у комусь тiнь демона, я на Ключ-островi поставлю жертовник Хорсовi. Випалю злу порость i припечу корiння зла.