Шлях Богомола. Імператор повені

Макарiю довелось визнати: присуд простуватих мешканцiв гiрського краю збiгся з думкою про нього, висловленою колись ученим монахом на прiзвисько Пекельна Гуля.

Хворих серед горян не бракувало, i прийшлого чаклуна навiдувало немало люду. Макарiй нiкому не вiдмовляв i плату брав необтяжливу. Вiд надмiру вiльного часу вiн знайшов собi заняття, достойне справжнього мага, – пошук скарбiв i схованок. Досвiд пiдказав колишньому дияконовi, що старе городище мусить мати своi таемницi. Вiн потурбував могили пiд кутовою вежею i пiсля трьох седмиць розкопок знайшов там глек з монетами та прикрасами.

Серед монет бiльшiсть складали рiзанi дирхеми, що iх хазарськi купцi називали шелюгами, а мiсцевий люд – резами. Срiбляки, вкритi незрозумiлим Макарiю арабським плетивом, вiн одразу сховав у колодi з приробленими дерев’яними крилами. Такi видовбанi колоди горяни присвячували богу Раглу,[26 - Рагл (можливо, тотожний Симарглу) – божество, яке захищало вiд демонiв, переможець хтонiчних страховиськ.] прикрашали пiр’ям ремеза[27 - Ремез – рiзновид синицi; вважався священним птахом, освячене гнiздо якого оберiгало оселi вiд пропасницi i правило за сховок для вiдьомських трав.

] й дуже шанували. Бiльш цiннi знахiдки колишнiй диякон припасував мiж шкiряними смугами широкого чересу, котрого вiн не знiмав навiть увi снi. Серед цих скарбiв були: золотий статер iмператора Гераклiя, три золотi номiсми варварського карбу, коштовна пiдвiска для гривнi i важкий восьмикутний медальйон з електруму.[28 - Електрум – сплав золота i срiбла. ]

Зовнiшню поверхню медальйону прикрашали (а може, ускладнювали) опуклi зображення сонця i мiсяця. Вiдкритим вiн перетворювався на складень, на чотирьох пластинах якого розмiстили зображення оголеноi жiнки з широко розведеними руками, два трикутники, перехрещенi палицi i лабiринт у виглядi подвiйноi спiралi.

Макарiй знав походження i значення цих знакiв.

П’ять рокiв тому у Херсонеськiй тюрмi, куди його запроторили мiськi едiли,[29 - Едiл – тут: виборний розпорядник, чиновник мiського самоврядування.

] колишнiй диякон зустрiв еврейського мудреця. Старого звинуватили у виготовленнi магiчних причандалiв та незаконному ворожiннi. Едiли боялись таемних вмiнь еврея, тому довго не призначали суду, й врештi-решт вирiшили за краще забути про його iснування. Одноплемiнники чомусь не спiшили з викупом (певно, з тих самих мiркувань), i мудрець заживо гнив у кам’яному мiшку, що за давнiх царiв слугував водяною цистерною.