Маленький принц. Ілюстроване видання

Маленький принц. Ілюстроване видання

Антуан де Сент-Екзюперi

«Маленький принц» стоiть окремо в творчостi письменника-льотчика. Маленька книжка, що написана незадовго до загибелi Екзюперi, зовсiм не схожа на iншi книжки-казки. «Дитяча» казка Екзюперi мудра i людяна. А ii автор не тiльки поет, але i фiлософ. Опублiкована роцi як дитяча книжка, ця поетична казка – про мужнiсть i просту мудрiсть дитячоi душi, такi важливi «недитячi» поняття, як життя i смерть, любов i вiдповiдальнiсть, дружба i вiрнiсть. Малюнки до книги виконанi самим автором, й не менш славнi, нiж сама книга.

Важливо, що це не просто iлюстрацii, а органiчна частина твору в цiлому: сам автор i героi казки весь час посилаються на малюнки i навiть сперечаються про них.

Антуан Де Сент-Экзюперi

МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ

Ілюстроване видання

Леоновi Верту.

Прошу дiтей пробачити менi за те, що я присвятив цю книжку дорослiй людинi. Скажу на виправдання: ця доросла людина – мiй найкращий друг. І ще: вiн здатен зрозумiти все на свiтi, навiть дитячi книжки.

І, зрештою, вiн живе у Францii, а там зараз голодно i холодно. І вiн дуже потребуе розради. Якщо i це не може мене виправдати, то я згоден присвятити цю книжку тому хлопчиковi, яким був колись мiй дорослий приятель. Адже всi дорослi спочатку були дiтьми, от тiльки мало хто з них про це пам'ятае. Отже, я виправлю присвяту:

Леоновi Верту,

коли вiн був маленьким.

I

Коли менi було шiсть рокiв, у книжцi пiд назвою «Правдивi iсторii», де йшлося про незайманi лiси, я побачив химерний малюнок.

На ньому величезна змiя-удав ковтала хижого звiра.

У книжцi було написано: «Удав ковтае свою жертву цiлою, не жуючи. Пiсля цього вiн не може й ворухнутися, спить безпробудно пiвроку, аж поки перетравить iжу».

Я багато думав про життя у джунглях, сповнене пригод, та й собi намалював кольоровим олiвцем свiй перший малюнок. Це був мiй малюнок № 1. Я показав мое творiння дорослим i спитав, чи не лякае вiн iх.

– Чого б то капелюх лякав? – була вiдповiдь.

А це ж був не капелюх. Це був удав, який проковтнув слона. Тодi я зобразив удава в розрiзi, щоб дорослим було зрозумiлiше. Їм завжди треба все пояснювати. Це мiй малюнок № 2.

Дорослi порадили менi не малювати змiй нi зовнi, нi зсередини, а краще цiкавитися географiею, iсторiею, математикою та правописом. Отак i сталося, що в шiсть рокiв я зрiкся блискучоi кар'ери художника.