Синдром зародка

Дiйснiсть не дозволяе iй вдаватися до смутку i ставити крапку в життевiй драмi. Навiть якщо здаеться, що на лобi написано: «самотня i розлучена».

А втiм, в розлученнi вона вже три роки, але всупереч прогнозам Юри про ii раптову смерть i злиднi напiвголодного iснування, живе, зростае i вмирати, вiдповiдно, не збираеться. Не дочекаетеся! І на лобi у неi написаний зовсiм iнший текст: «вiльна жiнка».

Я побачила це сяюче гасло фемiнiзму в той ранок, коли вона повернулася в Киiв пiсля невдалого шлюбу, з двома маленькими дiтьми i парою валiз у руках.

Як раз в кiнцi лiта, в час мiжсезоння, практично такого самого, як кiлька рокiв тому, коли Лiза зiрвалася i кинулася на зустрiч зi своiм вiртуальним художником. Тепер вона знову розставила крапки над i. Розлучилася i раптово повернулася додому.

У перший момент вона здалася менi якоюсь скуйовдженою, як квочка, що утримуе бiля пелени шустрих курчат.

Ми стояли, обiйнявшись, на перонi киiвського вокзалу i не наважувалися глянути одна однiй в очi.

У кожноi з нас тепер була своя жiноча iсторiя.

Я готувалася втiшати бiдолаху, пiвночi зубрила пiдбадьорюючi фрази. А коли побачила, зрозумiла, що це нi до чого. Сяйво знову здобутоi свободи нiби пiдривало ii зсередини, робило величною i невразливою.

Я раптом вiдчула, як не вистачало менi Лiзи всi цi роки. Але, крадькома вдивляючись в ii обличчя i вiдзначаючи на ньому слiди часу i досвiду, я з радiстю зрозумiла, що вона залишилася такою ж самою.

Незламною дивачкою, яка вмiла поеднувати непоеднуване.

З практичноi точки зору, моя подруга була дивною людиною. Часом вкрай нудною, дрiб'язковою i навiть скупою. Але через хвилину вона могла спустити всi своi заощадження на вiдновлення старовинного Храму або лiкування самотньоi сусiдки. Вона завжди була душею компанii, вулканом iдей i одночасно вiдлюдницею, яка надовго впадае в меланхолiю. Час вiд часу вона поринала в себе, як батискаф у безодню.

У перiоди випадання з життя Лiзу краще було не займати. Бо вона вмiла кусатися, iнодi достатньо боляче. Якось примудряючись помирити непримиренних i виправдати тих, на кому вже нiкуди ставити тавро, вона хотiла знайти золоту рибку в каламутному вирi буднiв. Для цього з ентузiазмом вигадувалися якiсь чудернацькi теорii спасiння, закони i правила: «Інструкцii з упорядкування життя» (як вона iх називала).