Синдром зародка

«Нi, ви тiльки задумайтеся, – говорила невиправна оптимiстка, коли ii потужний фонтан раптом виривався назовнi, – як зручно, знати лiки вiд усiх життевих захворювань! З'явиться проблемка, а ти ii хлоп – i готовим рецептом по тiм'ячку. Навiть якщо не допомагае, то втiшае як факт, що подiбнi таргани водяться в головi у бiльшостi жителiв нашоi планети!»

Лiза вмiла слухати. І чути. Чимось iншим, крiм вух.

Вислуховуючи моi телефоннi монологи про особистi катастрофи, яким в юностi хочеться додати щонайбiльше трагiзму, вона терпляче покашлювала в такт риданням, шумно дихала в трубку.

І завжди знаходила якесь коротке i часом рiзке слово, що потрапляе прямо в суть i дiе безпосередньо. Немов витягувала його з серця.

Здавалося, що Бог помилково скроiв ii з абсолютно несумiсних клаптикiв: романтичностi i прагматизму, уiдливостi i вразливостi. Як це здатне уживатися в однiй людинi? Інодi менi здаеться, що при запуску ii бортового комп'ютера просто зрушилася якась програмка. І Лiза вийшла саме така.

Як сумувала я за нею в години болiсних жiночих сумнiвiв, якi трапляються з нами так недоречно i вимагають обов'язкового свiдка.

Як сердилася на скупi рядки ii стрiмких електронних листiв. І як радiла тепер войовничому блиску ii очей, який обiцяв нам ейфорiю нового спiльного моделювання життя.

Слава Богу, Лiза залишилася колишньою! У ту саму мить, не випускаючи з рук дiтей i валiз, вона заявила, що знае, чого нам не вистачае для щастя.

Кохання!

Рiшуче пiдтягуючи штанцi трирiчному синовi, вона завзято зiзналася, що мае намiр добути це просто зараз.

Ось тiльки ванну з дороги прийме!

Здивувала! Начебто це i так не ясно. Теж менi винахiдник. Всi невдахи, якi ледь покiнчили з минулим i димлять вiд запалу страстей, якi обпекли iх райдужнi крильця, сповненi рiшучостi, тут же зрушити планету з котушок i довести, що гiднi щастя. Просто зараз!

Ну, i що? Кому з них вдалося зробити це, ледь прийнявши ванну з дороги? Та нiкому! Це ж не шишки в лiсi збирати.

Ось i у Лiзи не вийшло.

Виявилося, що спочатку, як мiнiмум, потрiбно вижити i встати на ноги.

Тож вона знайшла виправдання своему прагматизму. І, намагаючись примирити прозу i поезiю свого багатодiтного iснування, вирiшила продавати французький посуд.

Інодi це у неi навiть виходить.

Тепер день ii заповнений квалiфiкованим супроводом продажiв: телефонними дзвiнками, зустрiчами, переговорами, вiдправкою факсiв та iншою комунiкативною нiсенiтницею. А ввечерi ii чекають дiти.