Етимологія крові

Етимологiя кровi

Анна Багряна

Вирушаючи у коротку мандрiвку колоритним гуцульським краем, Ярослава аж нiяк не здогадуеться, куди i до кого зрештою приведе ця подорож. Розкручуючи заплутаний клубок власних почуттiв, Ярка несподiвано натрапляе на слiд родинноi таемницi, що здавна розпалювала ii цiкавiсть. У своiх напiвдетективних, напiвмiстичних пошуках дiвчина вiдкривае для себе кармiчний зв’язок поколiнь, усiм своiм еством пiзнае пам’ять кровi, незримо закодовану в кожному з нас. Ця iсторiя людських пристрастей, вишукано написана Анною Багряною, припаде до смаку справжнiм лiтературним гурманам.

У 2008 роцi рукопис роману «Етимологiя кровi» (перша назва «За Габiею або Всупереч забобонам») став лауреатом одразу трьох престижних премiй: конкурсу романiв, кiносценарiiв та п’ес «Коронацiя слова» (ІІІ мiсце), «Смолоскип» (ІІ мiсце), а також був вiдзначений Мiжнародною украiно-нiмецькою премiею iм. О. Гончара. У тому ж роцi був виданий у киiвському видавництвi «Факт».

Анна Багряна

Етимологiя кровi

Роман

Видання друге (змiнене й доповнене)

перейдеш битий шлях убрiд

i зоставиш тiнь

потойбiч

всупереч

забобонам

я зупинене серце до нiг жбурляю

тобi

як собацi жбурляють

шматок вiд кровi солоний

обома руками

схопи i не вiдпускай

як невiчний свiй день

як останнiй свiй шанс

як жiнку

над прозорiстю часу

прозрiеш хоч ти

нехай

бодай на одну хвилинку

перейдеш – iще б пак -

найрозбитiший в небi шлях

найжертовнiшу зiрку пригорнеш

до моiх вiкон

я кричатиму

так

як кричить вiд болю земля

вивергаючи чоловiка

перейдуть i тi iншi

але ж вони крадькома

не покажуть облич

iхнi очi змiшаються з пилом

у розгорненiй книзi

стiлькох сторiнок нема

на тутешнiй землi

такi

глибокi могили

[фрагменти мого життя]

Страхолiсся

Майже щоночi менi сняться однаково химернi сни – зi знайомими обличчями та iменами.

З весiльними квiтами та кров’ю землi. З обрiем, до якого можна дiйти. Вiд таких сновидiнь притлумлюеться дiйснiсть, адже вони видаються реальнiшими за саме життя…

Я народилася 26 квiтня 1978 року в мiстечку Іванковi, за вiсiмдесят кiлометрiв вiд Киева.

Спершу ми з батьками мешкали у Страхолiссi. Бiля моря. Велике, таемниче i страшне – Киiвське море. Але я любила його, хоча б за те, що воно у нашому селi. Влiтку ми в ньому купалися. Взимку, коли замерзала вода, каталися на ковзанах та санчатах.