Дон Жуан

«Наiвна вiдданiсть героiнi й малодосвiдченiсть героя надають iхнiм почуттям чистоти й поетичностi, яких немае у подальших епiзодах»[22 - Клименко Е. Английская литература первой половины ХІХ века: очерк развития / Е. Клименко. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1971. – С. 94.].

Життя для жiнки – то лише кохання,

А для мужчин – то крихiтка дрiбна.

Англiйська версiя легенди вражае браком «конфлiктностi та драматичноi напруги як всерединi душi героя, так i в його дiалозi з реальнiстю.

Найбiльш значимим е те, що герой практично нiчого не долае, вiн пливе за життевою течiею, якась сила ставить його в скрутне становище, i вона ж береже його у ризикованих ситуацiях»[23 - Даниленко В., Тверiтiнова Т. Трансформацiя легенди про Дон Жуана в однойменному романi у вiршах Дж. Байрона / В. Даниленко, Т. Тверiтiнова // Зарубiжна лiтература в школах Украiни. – 2010. – № 11 (листопад). – С. 49.]. Натомiсть своерiдним антиподом Дон Жуану постае iронiчний i вiльнодумний оповiдач, надiлений пристрасним i гострим розумом, здатним препарувати «болотяну дiйснiсть»:

Та нащо я про все це теревеню?

Перо до рук узявши та папiр,

я жар, тотожний справжньому натхненню,

в собi вiдчув.

І, хоч здiймати спiр

з ученими i всталеному вченню

не маю змоги йти наперекiр,

до зiр злетiти засобами вiрша

я хочу, змогу маючи не гiршу.

Я i пливу, i плавав проти вiтру,

хоч щодо зiр слабкий мiй телескоп.

Та пристань я лишив свою нехитру,

i хвилi стрiв мiй утлий човен в лоб,

бо i секстант давно вже, i клепсидру

я маю власнi для смiливих спроб.

Мiй човник пройде i на мiлководдi,

де кораблям i пробувати годi.

На вiдмiну вiд iспанського джерела в англiйському романтичному iнварiантi Дон Жуан позбавлений внутрiшнього драматизму, вiн не стiльки борець iз дiйснiстю, скiльки споглядач, його iнтенцii не активнi, а, радше, контемпляцiйнi, зануренi не стiльки назовнi, скiльки в себе.

Коли вщухають шал i поривання,

i стигне кров, i спокiй настае,

опосiдае старiсть (часом – рання,

що наслiдком зiтхань глибоких е).

І кашель, як сумне ii надбання,

вже позначае наше житiе,

а замiсть нас кохае та радiе

онук, по вiнця сповнений надii.

На думку А.