Дон Жуан

Байрон вiдштовхувався вiд героiчноi версii мiфу про Прометея, яку пропонуе Есхiл, – образ титана уособлюе мрiю про прогрес людства, саме прометеiвський первень у людинi здатний виправити згубнi наслiдки першогрiха[32 - В оригiналi маемо такi слова: «…man, immortal and Promethean, reaches out for knowledgeand power. Byron is in the tradition of those who have believed that, in attempting to conquer his limitations, man is attempting to repair the damage of the Fall» (Joseph M. Byron the Poet / M. Joseph. – L. : Gollancz, 1964.

– P. 231).]. Е. Ловелл зауважуе, що «падiння людини, через яке так обурюеться Байрон з огляду на несправедливiсть наслiдкiв цього явища, усе ж надзвичайно важливий факт для нього»[33 - Lovell E. J. Byron: The Record of a Quest. Studies in a Poet’s Concept and Treatment of Nature / E. J. Lovell. – Austin : University of Texas Press, 1949. – Р. 250.]. Дж. Рiденаур зазначае, що Байрон «у жодному разi не е некритичним поплiчником Викрадача Вогню»[34 - Ridenour G. The Style of «Don Juan» / G. Ridenour. – New Haven : Yale University Press, 1960. – P. 88.], тож прометеiвський дискурс репрезентований не так оптимiстично, як наголошуе М. Джозеф.

Що ж, «можна стверджувати, що, з двох мiфiв Байрон загострюе iдею первинноi подвiйностi людини i самоi цивiлiзацii, що виникла в результатi порушення заборони. Грiхопадiння й викрадення божественного вогню визначили початок iсторичного часу, позаяк саме у них криеться причина всiх подальших негараздiв людства, але водночас це i можливiсть подолання грiхопадiнням суперечливостi та обмеженостi людини»[35 - Михайленко Е.

Н. Образ байроновского Дон Жуана в контексте мифа о грехопадении / Е. Н. Михайленко // Вестник Кировского государственного университета. – 2016. – № 11. – С. 54.]. Недосконалiсть людського ества знаходить свое втiлення не тiльки на рiвнi iндивiдуального iснування, а й виявляе себе в усiх царинах буття «пiсляадамовоi» цивiлiзацii. Дж. Байрон експлiкуе неоднозначне ставлення до цивiлiзацii, яка постала в результатi руйнiвноi й водночас творчоi дiяльностi: «Man’s a strange animal, and makes strange use // Of his own nature, and the various arts»)[36 - «Людина – дивна тварина, яка у дивний спосiб використовуе власну природу i рiзнi мистецтва» – прим. Д. Д. (The Complete Works of Lord Byron. Paris.: Baudry’s European Library. 1837. – Р. 128.)]. Репрезентацiею протилежних векторiв у дiяльностi людини для Байрона постае вакцинацiя проти вiспи й одночасне винайдення порохових ракет.