Дон Жуан

Та хiба

вона пильнiш про декого не дбала

i з почуттям сестри, а не раба,

не ставилась нiколи до особи,

яка iй бiльш за iнших до вподоби?!

78

Та коли б хтось, скажiмо, перед шлюбом

iй, як коханець, був би до душi,

то доброчесна жiнка навiть з любим

не переступить певноi межi!

Коли б вiн навiть виявився грубим,

йому сказати можна: ми чужi! —

поклавши край нахабнику тим самим.

…Ось тактика, яку я раджу дамам.

79

До того ж чи на свiтi вже немае

кохання платонiчного… з яким

свята чи лiтня лiтнього кохае,

лиш почуття подiлюючи з ним?

Так Джулiя, закохана без краю,

казала, грiшне сплутавши з святим.

Я iй так само радив би цей засiб,

i вiд спокус вона убереглася б.

80

Така любов – погоджуюсь – цнотлива.

Цiлують ручку, а тодi уста…

Зi мною не було такого дива.

Але попереджають неспроста,

що це межа i начебто важлива,

бо з дальшого вже злочин вироста.

Тож хай уникнуть вас пекельнi муки!

Я попередив i вмиваю руки.

81

Отож любов не плотська та безсила,

яка не вразить i не потрясе, —

кохання, котре дасть людинi крила,

навчить i душу в небо вознесе! —

так Джулiя для себе встановила

щодо Жуана, ладного на все.

Але чого любов навчити мала?

Та Джулiя й сама того не знала…

82

Збадьорена й захищена бронею

свiдомостi своеi чистоти,

упевнилася Джулiя, що з нею

жаданого iй вдасться досягти.

Отож над поведiнкою своею

вiдкинула контроль – i до мети.

Чи намiри здiйснились благороднi,

ми з вами ще побачимо сьогоднi.

83

Цей план iй здався чистим i невинним.

Взаемини з хлопчиськом не могли

подати харч пересудам i кпинам.

Але якби плетухи й завели,

то чиста совiсть з спокоем невпинним

зневагою б на те вiдповiли.

Так, чисту совiсть мавши до могили,

i християни християн палили.

84

Якби, скажiмо… О, помилуй боже!

якби раптово з мужем сталось щось…

І все-таки усяке ж статись може,

тож припущу цю думку inter nos[47 - Мiж нами (латин.

(Тут entre nous[48 - Мiж нами (фр.).] було б ужити гоже,

бо все це iй французькою верзлось,

але тодi, така неоцiнима,

пропала б у моему вiршi рима).

85

І все-таки вона це уявила:

Жуан уже дорослий i змужнiв,

вона – вдова, до того ж дуже мила…

Хай через кiлька рокiв, а не днiв.

Набув би повноти душi та тiла,

то й у коханнi бiльше б розумiв…

В коханнi серафима молодого,

що перед цим говорено про нього.