Дон Жуан

194

Життя для жiнки – то лише кохання,

а для мужчин – то крихiтка дрiбна.

Утiхи свiтськi, мандри, полювання —

все це задовольняе iх сповна.

Багатство, слава, гулянки до рання,

вiдвага, бiй, солодощi вина —

ось скiльки справ принадних у мужчини,

а у жiнок кохання – то едине.

195

На тебе шлях вдоволення чекае.

«Мене кохали», – скажеш ти комусь.

А в мене навiть виходу немае —

я вже в ганьбi довiку залишусь.

Знесу я все, чим Бог мене карае,

та спробуй пристрасть змовкнути примусь!

Прости менi, мiй любий, i прощай же.

Кохай! Хоч слово це даремне майже.

196

Слабка душа себе ще переможе,

хоч кров кипить i жар в нiй не пригас.

Все це на хвилi пiсля бурi схоже —

щоб улягтися, iм потрiбен час.

Мое жiноче серце тiльки й може

тремтiти, коли думаю про нас,

мов компас, що нiколи й на хвилину

не упускае цiль свою едину.

197

Не маю бiльш нiчого вже сказати,

але пишу, бо потяг не ослаб.

Коли б нещастя вмiло убивати,

до дня такого я не дожила б.

Смерть не волiе спокiй дарувати

тим, хто ii лихих жадае зваб.

Я це прощання пережити мушу,

щоб вiчно за твою молитись душу».

198

Вона листа на аркушi писала,

що мав по краю смужку золоту.

Перо тремтiло, й серце калатало,

трiпочучи, мов пташка на льоту.

І про печатку теж вона подбала,

що мала напис «Elle vous suit partout»[50 - «Вона йде за вами слiдом» (фр.).]

i сонях у тонкому вiзерунку.

Був також вiск найвищого гатунку.

199

Така була Жуанова пригода —

хоч перша, та невдала i сумна.

Тож публiки менi потрiбна згода:

чи схоче далi слухати вона?

Хоч осуди ii чи нагорода

мене обходять мало вже здавн?,

якщо цi спроби визнають за вдалi,

я через рiк писатиму i далi.

200

Поема ця складатися повинна

з дванадцяти, як я гадаю, книг.

Три епiзоди. Буде в них картина

кохання, вiйн i сутичок морських,

жагуча пристрасть, боротьба невпинна

i панорама пекла буде в них —

все, як Гомер з Вергiлiем робили,

думок епiчних сповненi та сили.

201

Я це зроблю за правилами школи,

якi нам Арiстотель заповiв,

i стiльки в нашу пору, як нiколи,

вже наплодили дурнiв i спiвцiв.

Вони без рим плетуть своi глаголи.

А я – за рими, я за iхнiй спiв!

Той, хто творити вмiе Бездоганне,

на iнструменти скаржитись не стане.