Санькя

Пiшли?

Сашко прихопив грошей iз нички, шматок сиру, цибульки сiльськоi, хлiб i банку консервiв, хотiв було повернутися, щоб написати кiлька слiв матерi, – але махнув рукою. Ще раз написати, що «усе нормально»? Куди вже нормальнiше.

* * *

– Ага, он вони! – Сашко раптом зрозумiв, що дуже радий бачити Веню, що чмихав носом, який ще не загоiвся, i пiдтягнутого Льошку. Обiйняв одного, потiм другого.

Тепер треба було щось робити, кудись вести пацанiв.

Дзвонити по знайомих з будинку Сашко не наважився – телефон прослуховувався, i через це вiн свого часу провалив одну партiйну акцiю.

Та й знайомих у нього не було таких, щоб завалитися ночувати втрьох.

«І навiть одному», – раптом подумав Сашко здивовано, але без усякого смутку.

Так склалося в останнi роки, що коло Сашкового спiлкування обмежилося партiйцями. Не те щоб на iнших бракувало часу, хоча, справдi, не вистачало, але головне – що це було вже непотрiбно, нецiкаво. Іти на квартири до мiсцевих «союзникiв» теж не варто було – через зрозумiлi причини: могли наскочити люди в цивiльному.

На вулицi почало мрячити, але вони залишили прокурене, з нав’язливою музикою й непривiтними цiнниками кафе й пiшли бадьоро, iз задоволенням i навперебiй згадуючи, як усе було в Москвi…

Негатив з iнтересом слухав, iнодi уважно заглядаючи в обличчя тому, хто розповiдав.

Зупинившись бiля ларка, Сашко купив пляшку горiлки й три пластиковi стаканчики – Негатив не пив, бо натурально звiрiв вiд алкоголю.

Вони зайшли на дитячий майданчик, де Сашко провiв у раннiй юностi багато годин, споживаючи рiзноi мiцностi алкоголь, дослiджуючи пiддатливих або непiддатливих перевесниць.

Присiли в теремку, Сашко витяг з кишень сир, хлiб.

– А ножа-то й немае, – сказав вiн, крутячи в руцi банку консервiв.

Рогов мовчки витяг з рюкзака складаного ножа. Спритно розкрив банку. Розлили, цокнулись…

Скоро стало зовсiм добре, тiльки сiдницi мерзли на сирiй бетонцi.

Негатив не сiдав – слухав. Забрав собi сирну кiрку – ii зазвичай викидають – i жував повiльно, вiдкушуючи по малому шматочковi.

– На… вiзьми… – Сашко подав йому скибочку сиру. Негатив узяв. Почекав, поки всi продовжать розмову, i непомiтно поклав на мiсце.

– Скiльки взагалi народу пов’язали, хто-небудь точно знае? – запитав Сашко.