Санькя

Так вони й пройшли повз вахтера, який строго пiдтис губи: Рогов – натурально спокiйний, бо взагалi нiякого обличчя не натягав, а залишив свое, Негатив у той момент вiдвернувся убiк, сховавши пiдборiддя в комiрi куртки, а Веня якось рiзко подурнiшав вiд напруги лицевих м’язiв.

Олексiя Костянтиновича Безлетова, викладача фiлософii, Сашко знав давно. Знайомство Сашка, який нiколи нiде не вчився, й доцента-гуманiтарiя пояснювалося просто: Безлетов був учнем його батька.

Сашку, напевно, було рокiв чотирнадцять, коли вiн уперше побачив Безлетова: молодого, сухорлявого, десь трохи за двадцять.

Безлетов кiлька разiв заходив до них у гостi, довго розбирався з ворсистим шарфом, яким, здавалося, умудрявся обернути горло кiлька разiв. Пили чай. Вони щось обговорювали з батьком – батько спокiйно, Безлетов, пересмикуючи iнодi плечима, немов у нього пiд сорочкою обсипалася легка потерть. Батько не звертав на це уваги.

Батько взагалi був дуже спокiйний – при цьому нiколи не говорили про полiтику, хоча непевний, або, скорiше, тупий i тому ще бiльш бридкий час тому сприяв.

Про те, що Безлетов був украй лiберальних поглядiв, Сашко довiдався набагато пiзнiше. І дотепер не мiг вирiшити, як усе-таки ставитися до того, що батько нiколи не вступав у суперечки про «переломнi моменти» й «долi», чим пояснити це – ну не байдужiстю ж…

Безлетов був единим iз друзiв i знайомих батька, хто поiхав його ховати до села… але про ту дорогу iншим разом.

Пiд час похорону Сашко й Безлетов перейшли на «ти», але потiм не бачилися кiлька рокiв, i за цей час короткочасна близькiсть затерлася.

Знайомство iх поновилося, коли зненацька з’ясувалося, що Сашкова подруга вчиться фiлософii в Олексiя Костянтиновича. Вона так i запитала, коли Сашко якось зустрiв ii бiля аудиторii пiсля завершення занять:

– А ви знайомi з Олексiем Костянтиновичем, який учить нас фiлософii?

У цей час Сашко тиснув Безлетову руку й, оцiнюючи щiльну обгрунтованiсть його рукостискання, а також викладацьку посаду, розсудливо вирiшив забути, що вони на «ти»:

– Так, ми знайомi… з Олексiем Костянтиновичем.

Кiлька разiв вони так перетиналися в коридорi унiверситету, мимохiдь обмiнювалися рукостисканнями, поки Сашко не посварився зi своею подружкою через якусь безглузду й забуту нинi причину й знову ненадовго забув про Безлетова. Але мiсяць тому проводили мiсцевий мiтинг «Союзу», i Сашко зiштовхнувся з Безлетовим одразу пiсля завершення звично гучного дiйства з елементами епатажу.