Санькя

 – Ви не кричати сюди прийшли! Давайте поводитися пристойно…

Шеренга, розмахуючи червоно-чорними прапорами, рухалася до огорожi повз трибуну. Щiльно, наповнюючи нудотним болем вушнi раковини, стояв невпинний лемент.

– Президента! – викрикувала лунко Яна.

– Топити у Волзi! – озивалися у сiмсот горлянок.

– Губернатора!

– Топити у Волзi!

– Ну зробiть хто-небудь хоч щось, добродii… – безпорадно благав спiкер з трибуни, i це недоречне тут «добродii» донеслося до Сашка i навiть змусило б його посмiхнутися, якби вiн не кричав хрипло, невпинно й до холоду в зубах:

– Ми ненавидимо уряд!

Усе в окрузi ввiйшло в ритм цього лементу, вiд лементу розгойдувалися дверi метро, у такт лементу метушилися сiрi бушлати, сичали рацii, сигналили авто.

– Любов i вiйна! Любов i вiйна!

– Любов i любов! – переiнакшив Сашко, побачивши ще раз Яну, що рiзко розвернулася перед першим рядом, каптур ii злетiв i опав.

«Як солодко пахне цей каптур усерединi… ii головою… – подумав Сашко й одразу ж забув почуття, що випадково поманило десь усерединi.

– Ви зриваете мiтинг! – кричала, намагаючись схопити Яну за рукав, якась жiнка, що, очевидно, прибiгла сюди з трибуни. – «Союз»! – волала вона до першого ряду, намагаючись заглянути хлопцям у вiчi. – Ви ж називаете себе «Союз створювачiв»! Що ви творите? Ви творите розбрат!

– Мiтингувати сюди прийшла? У цей загiн? – запитала Яна, рiзко опустивши мегафон.

Вони вже стояли в огорожi, i Сашко бачив збентеженi очi мiлiцiонерiв i офiцера, який кричав щось у рацiю.

– Так! – кричав вiн. – Нехай спецназ пiдходить. Цi, бля, «есесiвцi» сюди лiзуть.

– Ми манiяки, ми доведемо! – старанно, злагоджено, хором репетувала шеренга, притоптуючи й розмахуючи прапорами.

Веня повернувся обличчям до ряду, спиною до мiлiцii й огорожi, i швидко роздав петарди наступному ряду:

– Запалюй!

Замовкла трибуна, усi дивилися на шеренгу, яка лунко й невпинно галасувала свое.

Разом бахнуло кiлька петард, слiдом у мiлiцiю полетiв вибухопакет – плюхнувся й мутно задимився бiля офiцера, який зразу ж шарахнувся з переляку.

Сашко побачив, як якийсь мiлiцiонер, що не розiбрався, у чому справа, розвернувся й побiг невiдомо куди по вулицi, лише кашкет його покотився.