Унія

– Там тепер гуляе товариство, що було пiд Гунею. Кажуть, що весело гуляе, рiже всiх, хто пiдвернеться. Нехай пан Бог боронить, безпечнiше через Чуднов.

– Я можу дати заставу за котчiю, – озвався син пiдстарости.

– Диви, який багатiй, – розсмiявся здоровань. – Думаю, що пан Штефанович за оренду багато не заправить. Але годувати його кучера прийдеться за вашi, пане, грошi.

– Я готовий.

– Тодi на ранок добудемо якусь пристойну повозку. Дiло я кажу, пане Іване?

– Дiло, дiло, – видно було, що думки Виговського далеко.

– А якби сiли з нами за стiл, пане Іване? – запропонував Креховецький. – Та й пан Янош, бачу, ще не споживав дарiв Господнiх на днесь. Марiчка незле куховарить.

– Нема на те часу, – похитав головою писар. – Хоча за пана Яноша казати не буду, може вiн й лишиться.

Виговський сам-один вийшов з обителi нiмфи. Джура з двома кiньми чекав на нього бiля «Корабели». Ще зранку писарю передали пропозицiю Немирича зустрiтися в цитаделi. Виговський радше б посидiв у гостинному домi електора, розповiдаючи його донькам про вiйни та виправи, але вiд зустрiчi в Шпитальнiй вежi в нього залишилось вiдчуття недомовленостi.

Писар вже шкодував, що сказав бiльше, анiж варто казати людинi, з якою маеш лише першу серйозну розмову. З iншого боку, сказано було не до кiнця, виклад його думок збили запитання сенатора про якусь химеру на Масловому Ставi.

І наче освiчений вiн дигнiтарiй, мiркував Виговський, а цiкавиться всяким непотребом, що його у вiйськовому товариствi й обговорювати не прийнято.

Ще влiтку йому розповiдали киiвськi, що серед князiв Республiки вiдродилася давня мода на пророцтва та пошуки фiлософського каменю. Те, що здавалося назавжди кануло в европейську минувшину разом iз добою iмператора Рудольфа, тепер радо вiталося в родових твердинях Конецпольських, Любомирських та Потоцьких. За повноважнi дукати магнати покупали секретнi трактати та алхiмiчнi книги, нобiлi завзято шукали в лiсах вiдьмацькi хатинки, а з Валахii до схiдних воеводств потягнулися провидцi та дивнi екзоти, однi з яких називали себе ченцями лона Мелхиседекового, а iншi – ревнителями Предвiчноi Софii.

Нова мода не обiйшла православноi верхiвки. В одному лише Межигiрському монастирi харчувалося з пiвдесятка перехожих пророкiв, предикаменти[36 - Предикаменти – висловлювання.