Унія

Розпочинаючи своi мандри на схiд, Янош вирiшив за доречне поспiлкуватися з однофамiльником. Вони зустрiлися у помiстi лицаря, занедбаному, але ще гордому гербами та мiцними мурами, що були закладенi з правильною молитвою та ювенiльними жертвами. Зграi велетенських псiв бiгали цим помiстям, охороняючи його не гiрше за драбiв. Господар наказав псам мати повагу до гостя i провiв його до верхнiх покоiв, з вiкон яких було видно пiвденнi схили Карпат. Вiн налив до пузатих келихiв ракii, такоi мiцноi, що в Яноша перехопило подих.

Це дало йому кiлька хвилин на роздуми та врятувало вiд пустих передмов про незвiданi землi та шляхетнi бажання. Вiн сказав лише, що iде на схiд з дорученням, про яке присягнув не згадувати, але хотiв би звiдати щось суттеве про тi краi, котрим присвятить наступнi роки життя. Вiн зробив наголос на словi «суттеве».

Однофамiльник вiдставив келих, ретельно витер губи, подивився на Карпати й почав говорити. Вiн сказав, що за горами на схiд лежить безкрайня рiвнина. На нiй зустрiчаються пагорби i висоти, але гiр немае.

А там, сказав вiн, де над площиною не панують гори, всю владу забирають собi рiчки. Десь далеко на пiвночi, мовив вiн, е недоступне марнотним мандрiвникам мiсце, з якого витiкають всi рiчки Сходу, але воно не обов’язково знаходиться на земнiй поверхнi. Промовивши це, лицар подивився на обличчя Яноша i спитав його, чи вiн розумiе, про що йдеться.

Той кивнув. А щоб у спiврозмовника не виникло сумнiву, вiн зiгнув руку в знак впiзнання та неголосно вимовив слово «Пардс», яке означае чотири потоки, якi спрямованi до чотирьох сторiн свiту; профани бачать лише частину Пардс, яка проявляеться у виглядi великих рiчок, а посвяченi знають про те, що тими великими рiками тече не лише вода.

Лицар кивнув у вiдповiдь й бiльше не вiдволiкався на перевiрки. Вiн сказав, що рiка Данапрiс, один iз потокiв Пардс, протiкае великою схiдною рiвниною й що вже багато тисячолiть знаючi люди приходять на ii береги, тому що свого часу благословила Вона береги цi й не забрала свого благословення навiть тодi, коли люди Заходу i люди Пiвночi здрiбнiли, розмiняли цiле на множинне та вiдступилися вiд Неi.

Лицар сказав, що десь бiля Данапрiсу, там, де в нього впадае рiчка з червоною назвою, е заповiдне мiсце, в якому дрiмае велика сила, згорнута в кiльця, наче спляча змiя.

Це мiсце, наголосив лицар, рiка насичуе не водою, а тим свiтлом, яке, за словами апостола, «засiваеться у приниженнi, а зростае в славi».