Унія

– Тодi я присягну забороненими iменами, що навiть заради тебе не стану дiлитися з ним секретом. А вiдтак присягну, що лише дам аптекаревi таемну складову засобу та усно передам iнструкцiю. Буду бити себе в груди, валятися в нього пiд ногами, обiцяти все на свiтi.

– Може спрацювати, а може й нi, – дiвчина застрибнула пiд кожухи. – Гетьман не дурник.

– Нiхто й не вважае його дурником.

– Правильно.

– Утiм, профанам – профанне.

– А профанкам – прокляття.

– Не будемо про це, – повертаючись до реторт, Лiбр показав на стiни.

– Я б давно вiдчула.

– Марс береже обережних.

Минуло три доби, перш нiж до княжого замку покликали аптекаря Пiнхаса. Конецпольський дозволив батьковi хвороi зустрiтися з ним у палацовому покоi в присутностi двох досвiдчених драбiв. Побачивши Лiбра, Пiнхас жодним рухом не виказав, що знае алхiмiка. Вiн мовчки вислухав довгi формули, мовленi мовою, якоi драби не чули анi в землях Корони, анi в далеких походах, взяв фiал з коричневим порошком, двi золотi монети, розкланявся й пiшов.

Решту того дня з пiчноi труби над аптекою йшов синюватий дим, а вулицею розповзався дивний запах, вiд якого пси гарчали, коти пчихали, а гайвороння кружляло вузькими спiралями. Стара ворожка, що жила за квартал вiд аптеки, тричi виходила на ганок, довго й ретельно принюхувалася до повiтря, шмигала носом, вiдтак кинула до пiчки сухоi трави та щось бурмотiла над нею, аж поки на пiвденний обрiй не виповз Мiсяць.

Лише зiйшла нiч, Пiнхас вислизнув з аптеки. Оглядаючись й уникаючи мiсячного свiтла, вiн дiстався кам’яницi, яка однiею стiною зрослася з синагогою. Тричi по три рази постукав у дверi. За хвилину йому вiдчинили.

Разом iз воротарем аптекар спустився сходами до пiдземелля, освiтленого масляними свiтильниками та заставленого рiзноманiтним крамом. Вузьким переходом вони дiйшли до пiдвалу, розташованого на iншому боцi вулицi. Сальна свiчка, яку нiс воротар, вихоплювала з мороку землянi стiни, дерев’яне крiплення та павутиння.

Там, у невеликому примiщеннi, жодна стiна якого не межувала з вулицею, зiбралися старiйшини еврейськоi громади. У всiх сумiжних примiщенях розставили вартових й навiть на горищi чатував один iз синiв господаря дому. На аптекаря чекали вже бiльше години, тому запросили читця з приемним голосом.