Унія

Назвався голомозий Ярчуком й мав бiля себе здоровенного хорта.

Того дня, коли Трифон привiв до Немирича цього черкаса, пану Яношу пояснили, що ярчуками тут прозивають псiв iз вовчими зубами. Сказали, що за мiсцевим повiр’ям ярчуки безпомилково вiдчувають вiдьм та нагло вкорочують iм життя. Манойлович схвалив вибiр Трифона, зауваживши, що хорта тричi намагалися зжити з бiлого свiту. Сотник, певно для переконливостi, показав трансiльванцевi три своi розчепiренi пальцi й додав, що пiсля кожноi з тих трьох спроб вороги самi вiдправлялися до пекла.

Леваi все зрозумiв про пса, але не наважився запитати, чому ж Ярчуком назвали його господаря. Вiдтак згадав батькового псаря, що вдень i вночi жив зi своiми годованцями на псарнi, харчувався ледь не з собачоi корчаги та закошлатився так, що здавалося: от-от махне хвостом i загавкае. Батько розповiдав, що у древнiх куманiв був звичай брататися з вовкодавами. Казав, що кипчакськi мисливцi, котрi пройшли ритуал, вiдокремлювалися вiд кибитних, не одружувалися до скону життя i мешкали з чотириногими братами.

Одягалися вони у собачi i вовчi шкури, а в бiй йшли на чолi зграi лютих псiв.

Можливо, Ярчук походить з правдивого половецького кореню, мiркував трансiльванець. І вже бачив у провiдниковi далекого родича з забутоi племiнноi гiлки, в якому воскресли – а раптом й збереглися через поколiння – легендарнi традицii злощасного народу, що здобувся iсторичноi величi, а потiм був покараний за непомiрну гординю старшин та вiдступництво.

Хоча ожилi легенди й грiли трансiльванцевi душу, тiло його все бiльш пiддавалося схiдному вiтру й геть заклякло. Немирич помiтив пiд каптуром його посинiле обличчя, пiд’iхав до пана Яноша й запропонував горiлки.

– Як тобi черкаський край? – поцiкавився сенатор, коли Леваi вiдiрвався вiд фляги.

– Про щось подiбне я читав у Лiвiя i Тацита.

– …?

– Тут живуть достеменно так, як жили Проперцii, Цецилii i Корнелii за кращих часiв Рима. Тутешня люднiсть вiдриваеться вiд рiллi заради вiйни й повертаеться з битв до плугу за прикладом древнього Цинцината.

Хто може бути правдивiшим шляхтичем вiд воiна-рiльника, що живе на кордонi й б’еться з ворогом не заради грошей i слави, а знаючи, що за його спиною беззахисна сiм’я та обробленi власноруч грунти.

– Влучне порiвняння, – оцiнив Немирич. – Але в тутешнiх немае кивотiв з масками предкiв.

– Розповiдають, що першоi шлюбноi ночi до козацького покою вносять дiдуха, – сказав трансiльванець.