Степовий вовк

Хто знае iншi днi, з нападами подагри або з прикрим болем голови, що гнiздиться десь за очними яблуками й пiдступно обертае кожен порух зорового чи слухового нерва в пекельну муку, або днi, що вбивають душу, гнiтючi днi внутрiшньоi порожнечi й вiдчаю, коли серед сплюндрованоi, висмоктаноi акцiонерними компанiями землi до тебе на кожному кроцi шкiрить зуби людський свiт i так звана культура у своему брехливому, вульгарному, пустопорожньому ярмарковому глянцi, гидкому, як блювотний порошок, коли все це збираеться докупи i всiею вагою налягае на твое хворе «я», – хто знае це пекло, той дуже вдоволений такими нормальними, помiрними днями, як сьогоднi; вiн вдячно сидить бiля теплоi груби, вдячно переконуеться, читаючи ранкову газету, що й цього дня нiде не вибухнула нова вiйна, нiде не встановлено новоi диктатури, не викрито якогось особливого свинства в полiтицi й економiцi, вдячно настроюе струни своеi заiржавленоi лiри на стриманий, досить бадьорий, майже радiсний псалом подяки, навiваючи ним нудьгу на свого мирного, лагiдного, ледь приглушеного бромом бога половинчастого задоволення, i в густiй теплiй атмосферi цiеi задоволеноi нудьги, цiеi безболiсностi, сприйнятоi з великою вдячнiстю, половинчастий бог, що неуважно кивае головою, i торкнутий сивиною половинчастий чоловiк, що пiвголосом спiвае псалом, схожi мiж собою, мов близнюки.

Можна багато говорити про це задоволення i цю безболiснiсть, про цi стерпнi, покiрнi днi, коли нi бiль, нi радiсть не зважуються голосно крикнути, коли все тiльки шепоче й скрадаеться навшпиньки. Та найгiрше те, що саме цього задоволення я не можу витримати, що за короткий час воно стае менi вкрай ненависним, огидним, i з розпачу я мушу тiкати в iншi температурнi пояси – якщо е змога, то на стежку радостi, а як нi, то бодай на стежку болю.

Варто менi якийсь час пожити без радостi й без болю, подихати теплою, прiсною стерпнiстю так званих вдалих днiв, мою легковажну дитячу душу охоплюе така туга, що я, замiсть спiвати псалом подяки, шпурляю iржаву лiру в сонне обличчя бога задоволення, радий помiняти цю здорову кiмнатну температуру на пекучий, нестерпний бiль.