Степовий вовк

І виявилося, що тiтка вже дещо встигла дiзнатися, хоч новий пожилець пiшов вiд нас опiвднi, майже зразу пiсля мене. Вiн сказав iй, що думае пробути в нашому мiстi кiлька мiсяцiв, посидiти в бiблiотеках i оглянути старовиннi пам’ятки. Властиво, мою тiтку не дуже влаштовувало те, що чужинець наймав помешкання на такий короткий час, але вiн, видно, вже здобув ii прихильнiсть, незважаючи на свою трохи дивну поведiнку. Одне слово, кiмната була найнята, i я зi своiми застереженнями спiзнився.

– А чому вiн сказав, що тут так гарно пахне? – спитав я.

– Я знаю чому, – вiдповiла тiтка, що часом бувала навдивовижу здогадлива. – У нас тут пахне чистотою, ладом, мирним порядним життям, i йому це сподобалося. По ньому видно, що вiн уже вiдвик вiд такого життя й тужить за ним.

«Ну що ж, про мене», – подумав я i сказав:

– Але якщо вiн вiдвик вiд чистоти й ладу, то де в нього знов вiзьметься така звичка? Що ви робитимете, якщо вiн буде неохайний i все бруднитиме або приходитиме щовечора додому п’яний?

– Побачимо, – засмiялась тiтка, i я замовк – хай буде, що буде.

І справдi, моi побоювання виявилися даремними. Хоч життя чужинця було не таке, до якого ми звикли, вiн нам не завдавав нiякоi мороки чи шкоди, ми й досi згадуемо про нього з приемнiстю. Але душу обом нам, i тiтцi, й менi, той чоловiк дуже скаламутив, i, щиро сказати, вона в мене ще й тепер не встоялася пiсля спiлкування з ним. Степовий Вовк часом сниться менi вночi, i я вiдчуваю, що мене бентежить i непокоiть уже саме те, що на свiтi iснуе така людина, як вiн, хоч я його просто полюбив.

Через два днi вiзник привiз речi пожильця. Дуже гарна шкiряна валiза справила на мене добре враження, а чималий плаский саквояж начебто свiдчив про колишнi далекi мандри, в кожному разi, вiн був облiплений побляклими етикетками готелiв i транспортних агентств рiзних краiн, серед них i заморських.

Потiм з’явився i сам дивний пожилець – звався вiн Гарi Галер, – i я почав потроху знайомитися з ним. Спершу я зi свого боку не робив нiяких крокiв для знайомства.

Хоч я зацiкавився Галером, вiдколи побачив його, але першi тижнi не намагався зустрiчатися чи вести розмову з ним. Зате, мушу визнати, я з самого початку приглядався до нього, а часом, коли його не було вдома, заходив до його кiмнати i взагалi з цiкавостi трохи шпигував за ним.

Про його зовнiшнiсть я вже дещо сказав. З першого ж погляду вiн, безперечно, справляв враження небуденноi, рiдкiсноi, щедро обдарованоi людини.