Зачарована Десна

Гарна, приемна людина Г. i розумна. Але як мало вiн знае, яке убоге було, певно, його виховання. Тiльки хороша вдача i природний талан пiднiмае його i тримае в ньому якийсь гарний людяний вогонь. Заговорили про словник украiнський i про iсторiю. Боже ж ти мiй! Двадцять п'ять рокiв немае iсторii i нема словника. Яка ганьба! Яка мерзота! Чия огидна рука тут дiяла i во iм'я чого? Краiна виховання безбатченкiв! Безбатченкiв без роду, без племенi. Де ж i рости дезертиру, як не у нас?

– Бийте, товаришi, нiмцiв! Рятуйте народ, як славнi Богдан, Богун, Сагайдачний, Байда! – викрикують патетики.

– А що це за люди? – питають один одного адресати промов.

– А хто iх зна.

– Байда, та це ж наш старший лейтенант.

– А Сагайдачний?

– Це редактор нiмецькоi газети, читав його украiнськi статтi у звiльнених селах. Страх, який ненависний.

Горе, може, хоч ти навчиш нас, недобиткiв невдалоi iсторii. А коли нi – умрем, навiки загинем.

Оце подумав я i довго не мiг заснути. І плакав наче я, i стогнав у снi, i чухався од руських блощиць.

14/IV[19]42

…В першу чергу написати новелу про дезертирiв, що поприходили на свою голову додому з армii, i що мае з цього вийти.

Лист до авiатора напишу сьогоднi увечерi неодмiнно. Вiн потрiбний народу i менi як надiя, спiв. Може, його видрукують листiвкою i розкидають по всiй Украiнi. Закликати не йти до вiйська, не пiддаватись на провокацii.

«Буде вас, хлопцi, по горах, по долинах, буде вас, дiти, по чужих по краiнах». Ти, льотчику, дужий, в тебе сталевi крила. Полети на Украiну вночi (нрзб), розвiй по нiй моi слова. Розкидай iх понад ланами, понад селами i мiстами. Хай летять вони весiннiми птицями до рiдних наших хат.

Це повинна бути своерiдна новела сторiнок на шiсть-вiсiм.

Це заклик не пiддаватися на нiмецьке обдурювання. Не радiти клаптикам земельним, бо iнтереси нашi ширшi i цiлi дальшi.

Про дезертирiв.

Лети, синку, на Вкраiну.

Подивися на Днiпро, на киiвськi кручi…

До статтi про жiнку:

Мала мати одну дочку

Та й купала у медочку.

В оповiданнi про дезертирiв пригадати розмову з хiрургом.

– Кину все, вiзьму зброю i буду трощити все, що попадеться пiд руку.

– Як то все?

І т. д.

Вони де в чiм погоджувалися, i це ще бiльше озлобляло iх i розпалювало iхню непримиреннiсть.