Круговерть

Я сьогоднi придбав цей готель, i саме в ньому вiдбудеться шлюбна церемонiя генерала Перрiко Хiменеса Вiллабланка Фалькона з мадам О’Браен.

Пановi Келлi аж дух перехопило.

– Ах, ти стара голомоза бляшанка для вакси, – зашипiв вiн, – та ти шахрай, ось хто ти! Бо ти купив пансiон за грошi, якi належать твоiй проклятiй краiнi, де б вона не була.

– Ах, – зронив генерал, роблячи пiдсумок у стовпчику, – це те, що ви називаете полiтикою. Вiйна та революцiя – речi неприемнi. Авжеж.

І не надто добра справа завжди крокувати за Мiнервою. Аж нiяк. Набагато приемнiше утримувати готелi та нiжитися з цiею Юноною. Ах якi ж у неi золотi кучерики!

Пан Келлi мало не задихнувся.

– Ах, сеньйоре Келлi! – правив далi генерал пристрасно i поцiкавився: – Ви нiколи не куштували рагу з яловичини, яке готуе мадам О’Браен?

Малята в джунглях

Монтегю Сiлвер, найметикуватiший волоцюга та шахрай на всьому Заходi, якось сказав менi в Лiтл-Року:

– Якщо ти колись втратиш розум, Бiллi, i станеш занадто старим, щоб вдаватися до чесного шахрайства серед дорослих людей, перебирайся до Нью-Йорка.

На Заходi легковiри народжуеться щохвилини, але в Нью-Йорку вони з’являються цiлими табунами, iх там не злiчити!

За два роки я виявив, що не можу згадати навiть iмен росiйських адмiралiв i помiтив кiлька сивих волосинок над своiм лiвим вухом. І нарештi второпав, що для мене настав час прислухатися до поради Сiлвера.

Якось я швендяв по Нью-Йорку опiвднi та завернув на Бродвей. І там наштовхнувся на Сiлвера власною персоною, одягненого в просторi шати, котрий притулився до стiни готелю i полiрував пiвмiсяцi на нiгтях батистовою хустинкою.

– Склероз чи пенсiя? – запитав я його.

– Привiт, Бiллi, – вiдгукнувся Сiлвер – Радий тебе бачити. Авжеж, менi здалося, що Захiд став уже занадто сиромудрим. А Нью-Йорк я вiдкладав на десерт. Знаю, що ницiсть вiдбирати речi в цих людей.

Вони знають небагато, снують туди-сюди й думають лише час вiд часу. Я б не хотiв, аби моя мати дiзналася, що я обшахровую цих бевзiв. Вона мене краще виховувала.

– А що це за тiснява бiля почекальнi старого лiкаря, котрий чистить шкiру? – поцiкавився я.

– Та без потреби, – вiдповiв Сiлвер – Адже чищення шкiри на спинi зараз не обов’язкове для того, щоб досягти успiху. Я тут живу лише мiсяць.