Круговерть

Ми зиркаемо на виконавцiв зизом, сповненим поблажливоi переваги, потiм iдемо додому та, як мавпи, повторюемо iхнi жести та iнтонацii перед своiми дзеркалами.

Останнiм часом у товариствi багато плiткують про акторську братiю. Подейкують, що замiсть гульвiс i шанувальникiв дiамантiв там зiбралися пiдприемцi, науковцi й аскети разом зi своiми дiтьми, будинками та бiблiотеками. Вони мають повно нерухомостi та ведуть своi приватнi справи настiльки впорядковано й настiльки нецiкаво, як i будь-хто з наших добропорядних громадян, котрi прив’язанi до кругообiгу комiрного, цiни на газ, вугiлля, лiд i податкiв.

Яка з цих версiй реальна, а яка нi – вирiшувати не тут. Я ж пропоную вам лише одну маленьку iсторiю про двох мандрiвних акторiв, i на пiдтвердження ii правдивостi можу продемонструвати вам лише темну плямку на чавуннiй клямцi вхiдних дверей старого Театру Кiтора, залишену там вiд штовхання руками в рукавичках, занадто нетерплячими, щоб обернути ii. Там я востанне бачив, як Черрi прошмигнула до роздягальнi, неначе ластiвка у свое гнiздо, як завжди, вчасно до хвилини, щоб переодягнутися для черговоi ролi.

Команда водевiлю «Гарт i Черрi» була талановитою. Боб Гарт вештався схiдними та захiдними околицями впродовж чотирьох рокiв iз змiшаною програмою, що складалася з монологу, трьох блискавичних перевдягань iз пiснями, кiлькох пародiй на знаменитих iмiтаторiв i метушливого танцю, яким дуже захоплювався контрабасист оркестру. Це найкращий доказ хорошоi роботи.

Найбiльше задоволення, яке може отримати актор, це стати свiдком жалюгiдного провалу своiх конкурентiв, котрi лише ганьблять сцену.

Для того, щоб влаштувати собi таке задоволення, такий лицедiй часто покидае сонячний куточок Бродвею, щоби побачити принесення себе в жертву з боку свого не такого обдарованого колеги. Хоча iнколи дехто ласий на чуже фаско навiть вдаеться до найскладнiшоi вправи для м’язiв актора – вiн аплодуе.

Одного вечора Боб Гарт презентував свое серйозне, вiдоме за водевiлями обличчя у вiконцi театральноi каси суперника, й отримав свiй квиток на мiсце в партерi.

Номери A, B, C i D оголошували один за одним, i вони миттю вiдходили в небуття, глибоко занурюючи пана Гарта в похмурий настрiй. Іншi глядачi лементували, сiпалися, свистiли й аплодували, але Боб Гарт, сама енергiя та харизма, сидiв iз гнiтючим виразом обличчя i руками, розведеними настiльки далеко, як пiдлiток, який тримав моток вовни для своеi бабусi, котра змотуе ii в клубок.