Круговерть

Аж тут розпочався номер H, «Гiрчиця», i вiдвiдувач раптом випрямився. H був щасливим алфавiтним провiсником Вайнони Черрi, котра виконувала «характернi пiснi з перевтiленнями». Сама Черрi була дрiбна, але вона майстерно виконувала кожен номер. Спершу продемонструвала делiкатну юнку в ситцевiй сукенцi з кошиком штучних ромашок, яка невинно повiдомляла, що в старому шкiльному будиночку, крiм арифметики й iменникiв, можна вивчити ще й iншi речi, особливо «коли вчитель затримуе пiсля урокiв». Махнувши кiнчиком ситцевого платтячка, вона блискавично зникала й у мить з’являлася вишуканою «парижанкою», адже мистецтво завиграшки зближае мiж собою старий червоний млин i Мулен Руж[2 - Мулен Руж (з фр.

буквально перекладаеться як «червоний млин») – знамените класичне кабаре в Парижi, створене 1889 року.]. А тодi…

А тодi самi знаете що. Це знав i Боб Гарт, але вiн побачив також i щось iнше. Вiн збагнув, що Черрi е единою професiоналкою, котра найкраще пасувала на роль Гелен Граймс у скетчi, який вiн написав i тримав у своiй валiзi.

Певна рiч, Боб Гарт, як i будь-який iнший пересiчний актор, бакалiйник, газетяр, професор, маклер або фермер, мав десь приховану власну п’есу. Такi тримають у валiзах, дуплах дерев, столах, копицях сiна, вiддiленнях для паперу, внутрiшнiх кишенях, сейфах, шкатулках i лантухах для вугiлля, чекаючи на появу чергового пана Фромена[3 - Чарльз i Денiел Фромени – вiдомi американськi продюсери та режисери кiнця XIX ст.]. Їх iснуе до п’ятдесяти семи рiзних типiв.

Але скетчу Боба Гарта не судилося закiнчити життя в слоiку для маринаду. Вiн назвав його «Забави для мишей». З того часу, як автор його написав, вiн тримав цю звiстку в таемницi й ховав в очiкуваннi, поки знайде кандидатку, котра пасуе до його концепцii ролi Гелен Граймс. А тут вiн уздрiв i саму Гелен, iз усiею ii безневинною невимушенiстю, молодiстю, жвавiстю та бездоганним вiдчуттям сцени, навiть на його критичний смак.

Пiсля того, як виступ скiнчився, Гарт знайшов у касi менеджера й отримав домашню адресу Черрi.

Наступного дня о п’ятiй вiн подзвонив у дверi миршавого старого будиночка у Вест-Фортiсi та подав свою вiзитiвку.

При свiтлi дня, у старосвiтськiй блузцi та звичайнiй вовнянiй спiдницi, iз пiдiбраним волоссям та очима сестри милосердя, Вайнона Черрi могла б грати роль Пруденс Вайс, доньки диякона, у великiй ненаписанiй драмi з життя Новоi Англii, яку ще нiхто не iнсценiзував.