Круговерть

– Годi гiпербол, – зупинив я цю тираду, – чи знаеш ти якусь безпосередню методу виманювання в спiльноти долара чи двох, крiм того, щоб звернутися до Армii порятунку або вдавати епiлептика на порозi панни Гелен Гулд?

– Та десятки, – вiдповiв Сiлвер. – Скiльки капiталу ти маеш, Бiллi?

– Тисячу, – заявив я.

– Я маю тисячу двiстi доларiв, – похизувався вiн. – Ми об’еднаемо своi зусилля i зробимо великий бiзнес. Є стiльки способiв заробити мiльйон, що й не знаю, з якого почати.

Наступного ранку Сiлвер зустрiв мене в готелi, вiн весь аж сяяв вiд задоволення.

– Ми зустрiчаемося з Дж. П. Морганом пополуднi, – повiдомив вiн. – У готелi я знаю одного службовця, котрий хоче познайомити нас iз ним. Вiн його приятель. Каже, що той любить зустрiчатися з вихiдцями зi Заходу.

– Звучить гарно й правдоподiбно, – похвалив я. – Хотiв би я познайомитися з паном Морганом.

– Нам анiтрохи не зашкодить, – визнав Сiлвер, – познайомитися з кiлькома фiнансовими магнатами. Менi подобаеться, що в Нью-Йорку так гостинно зустрiчають незнайомцiв.

Чоловiк, котрого знав Сiлвер, назвався Кляйном. О третiй Кляйн привiв свого товариша з Волл-стрит, аби навiдати нас у номерi Сiлвера. «Пан Морган» виглядав як на картинi, турецьким рушником була обгорнена його лiва нога, тому чоловiк ходив iз цiпком.

– Це пан Сiлвер, а це пан Пескад, – репрезентував Кляйн. – Зайве, – додав вiн, – навiть згадувати iм’я найбiльшого фiнансового…

– Годi, Кляйне, – зупинив його пан Морган. – Я радий знайомству, бо дуже вже цiкавлюся Заходом.

– Перпонте, – урвав його Кляйн, – ви забули!

– Даруйте, джентльмени! – схаменувся Морган. – Вiдколи дiстав сильну подагру, iнодi граю в карти зi своею компанiею. Хтось iз вас часом не знав одноокого Пiтерса, поки ви жили в Лiтл-Року? Вiн жив у Сiетлi, що в Нью-Мексико.

Перш нiж ми встигли щось вiдповiсти, пан Морган луснув цiпком об пiдлогу й почав човгати туди й сюди, гучно лаючи когось уголос.

– Сьогоднi на Волл-стрит валять вашi акцii, Пiрпонте? – поцiкавився Кляйн iз усмiшкою.

– Акцii! Нi! – заревiв пан Морган. – Це та картина, за якою я послав агента до Європи, бо хочу ii купити. Я тiльки-но згадав про це. Вiн вiдповiв менi сьогоднi, що не може ii знайти по всiй Італii. А я хоч завтра готовий заплатити п’ятдесят тисяч за цю картину, навiть бiльше – сiмдесят п’ять тисяч доларiв.