Сім’я Оппенгеймів

На стiнi, над письмовим столом, висiв, як у всiх фiлiях оппенгеймiвськоi фiрми, портрет Іммануеля Оппенгейма. Мартiна злегка кольнуло: перед ним був уже не оригiнал, а копiя. По сутi, звичайно, байдуже, де висiв оригiнал – тут чи у Густава. Густав бiльше тямить у цих речах, вiн же мае на це бiльше часу. Кiнець кiнцем, у Густава i прав бiльше на цей портрет. Але Мартiновi все ж якось нiяково при думцi, що надалi перед його очима буде тiльки копiя дiдiвського портрета.

Увiйшла секретарка. Принесла пошту вiд уповноважених фiрми.

Папери на пiдпис. Прохання зателефонувати. Потiм, пан Вельс чекае. Його запрошували на одинадцяту годину.

– Давно вiн тут?

– Щось iз пiвгодини.

– Просiть його.

Мартiна Оппенгейма нiколи не можна захопити зненацька. Вiн завжди витриманий, i через те йому не треба спецiально пiдтягуватися. Але сьогоднi вiн почуваеться не у формi для цiеi розмови. Звичайно, вiн ретельно пiдготував вiдповiдь Вельсовi, заздалегiдь всебiчно обговорив ii зi своiми довiреними Брiгером та Гiнце.

Але завдання полягало в тому, щоб Вельса не роздратувати, гра була тонка, вся суть полягала в нюансах, це просто нещастя, що вiн змусив Вельса чекати.

А справа була ось у чому. В першi роки iснування своеi фiрми Іммануель Оппенгейм не сам виробляв меблi, якi продавав, а замовляв iх Генрiховi Вельсу-старшому, тодi молодому, сумлiнному ремiсниковi. Пiсля вiдкриття двох фiлiй у Берлiнi, в Штеглiцi i на Потсдамерштрасе, вiдносини з Вельсом ускладнилися.

Вельс був сумлiнний, але змушений був дорого брати за роботу. Незабаром пiсля смертi Іммануеля Оппенгейма, з наполягання Зiгфрiда Брiгера, нинiшнього довiреного фiрми, частину меблiв почали замовляти на дешевших фабриках, а коли керування пiдприемством перейшло до Мартiна та Густава, вони вiдкрили власну фабрику. Деякi складнiшi роботи, окремi речi, як i ранiше, замовляли майстерням Вельса. Але головну масу меблiв для оппенгеймiвськоi фiрми, яка вiдкрила ще одну фiлiю у Берлiнi i п’ять у провiнцii, постачала власна фабрика.

Генрiх Вельс-молодший спостерiгав цi змiни з прихованою злiстю. Вiн був на кiлька рокiв старший за Густава, був працьовитий, солiдний, свавiльний, забарливий. Вiн вiдкрив при майстернях зразково поставленi крамницi, вiв iх з величезною пильнiстю, прагнучи наздогнати Оппенгеймiв.

Але це йому не вдавалося. Його цiни не могли конкурувати з цiнами оппенгеймiвських стандартизованих меблiв.