Сім’я Оппенгеймів

Вiн каже про сюрприз, який вiн приготував для Курта, голос його звучить так переможно, що Курт здогадуеться i випалюе:

– Ти одержав машину! От, чорт, оце здорово.

Бертольд Оппенгейм гарний товариш, вiн дiлиться чесно i справедливо; вiн списуе уроки з математики в Курта i дае йому списувати в себе твори з нiмецькоi лiтератури, а коли шофер Францке пускае iх до керма, вiн править двi третини часу, i на одну третину передае кермо Куртовi Бауману.

Нарештi все готове. Бертольд сидить поруч з шофером Францке. Вони великi приятелi з шофером Францке.

Звичайно, Францке iнодi бувае не в настроi, i тодi вiн не схильний вести розмову. Але сьогоднi настрiй у Францке добрий. Бертольд бачить це вiдразу. Безперечно, вiн iх i до керма пустить, хоч водити машину тим, хто не досяг вiсiмнадцяти рокiв, забороняеться. Бертольд просто тремтить: швидше б уже виiхати на околицi. Але виявляти нетерплячку не гiдно чоловiка. І вiн провадить з Августом чоловiчу розмову про загальний стан речей, про економiку й полiтику. Август Францке i Бертольд добре розумiють один одного.

Потiм Францке справдi пускае до керма Курта Баумана, а Бертольд сидить без дiла ззаду, i йому раптом згадуеться маленький епiзод, зв’язаний з похороном доктора Гейнцiуса.

Батько дозволив йому скористатися машиною, щоб поiхати на розташоване далеко за мiстом кладовище. Коли поверталися додому, вiн посадив до себе в машину Курта Баумана i свого двоюрiдного брата – Генрiха Лавенделя. Сiрий, сумовитий вигляд лiсового кладовища в Штансдорфi i процедура похорону дуже збентежила Бертольда.

А товаришi його уже через п’ять хвилин пiсля похорону бiльше цiкавилися машиною, нiж небiжчиком, а надто тим, чи пустить iх шофер Францке до забороненого керма. Бертольд не розумiв, як можна так швидко струсити iз себе тягар тiльки-но пережитого. І навiть зараз, дивлячись на Курта Баумана, що сидiв за кермом, вiн спантеличено замислюеться.

Але коли черга сiдати за кермо доходить до нього, всi його непевнi мiркування миттю вилiтають з голови, i в ньому i навколо нього нiчого не лишаеться, крiм вуличного руху пiвденно-схiдноi частини Берлiна.

* * *

На Корнелiусштрасе ждали тим часом пана Жака Лавенделя. Фрау Лiзелотта радiла з його приходу. Мартiн, вона це знала, не дуже сердечно ставився до свого шурина Лавенделя. Мартiновi було неприемно, що молодша сестра його – Клара Оппенгейм – одружилася з цiею людиною – родом зi Сходу. Жак – прекрасний комерсант, людина без сумнiву заможна, знае свiт, завжди ввiчливий.