Сім’я Оппенгеймів

Вiн усмiхаеться лукаво, по-хлоп’ячому. Вiн спробуе один спосiб, до якого не вдавався вiд часiв юностi. «Менi добре, краще, найкраще», – думае вiн. І раз у раз знову, механiчно: «Менi добре, краще, найкраще». Коли вiн подумае це двiстi разiв, то безперечно засне. Подумав триста разiв i не заснув. А йому ж таки дiйсно добре. І з погляду здоров’я, i з погляду господарського, i з погляду духовного. У п’ятдесят рокiв вiн, смiливо можна сказати, мае вигляд щонайбiльше сорокалiтнього. І почуваеться вiдповiдно. Вiн не занадто багатий i не занадто бiдний, не занадто мудрий i не занадто дурний. Заслуги? Поет Гутветтер нiколи не вибився б, якби не вiн. Само це вже щось значить. Вiн i доктору Фрiшлiну допомiг стати на ноги. Те, що вiн сам опублiкував – кiлька розвiдок про видатних людей i про книжки XVIII сторiччя – чистi витвори любителя муз, не бiльше, вiн не надае цьому великого значення. А втiм i це для сеньйор-шефа меблевого пiдприемства не дрiбниця. Вiн – людина середнього формату, без особливоi обдарованостi. Середне – найкраще. Вiн не честолюбний. Або, принаймнi, не дуже честолюбний.

Ще десять хвилин – i вiн може вирядитися на ранкову прогулянку. Хвилину вiн ще рухае щелепами, очi його заплющенi, але про сон вже й гадки немае. Щиро кажучи, йому ще лишаеться дечого побажати. Бажання перше: Сибiла така подруга, що через неi чимало хто справедливо йому заздрять. Красива, розумна Еллен Розендорф ставиться до нього краще, нiж вiн заслуговуе. Проте: коли сьогоднi не прийде певний лист вiд певноi особи, то це буде для нього гiрке розчарування. Бажання друге: вiн, звичайно, не розраховуе на те, що видавництво «Мiнерва» складе з ним договiр на бiографiю Лессiнга. Справдi, мало важить, будуть чи не будуть у такi часи, як теперiшнi, ще раз описанi життя й творчiсть автора, що вмер пiвтораста рокiв тому. Але якщо «Мiнерва» вiдхилить цю книжку – це все ж таки буде йому прикро. Бажання трете…

Вiн розплющив очi – карi очi, в глибоких очницях. Вiн, очевидно, не такий задоволений своею долею, як гадав ледве хвилину тому. Вертикальнi рiзкi зморшки над мiцним носом, густi брови мiцно зведенi докупи, очi пильно, напружено й похмуро дивляться на стелю. Дивно, як на його дужому обличчi позначаються всi найменшi порухи нетерплячоi мiнливоi вдачi.

Якщо «Мiнерва» укладе з ним договiр на Лессiнга, то вiн мае працювати над рукописом ще понад рiк: не укладе договору – тодi вiн замикае рукопис так, як вiн е, у шухляду.