Сім’я Оппенгеймів

Саме те, що iншим здавалося у ньому ознакою поганих манер, – прямота, з якою вiн говорив речi, пiдсказанi його здоровим розумом, його добродушна хитрiсть, – усе в ньому вабило ii. Вона говорила мало, але в неi на все були своi рiшучi погляди, i в потрiбний момент вона запроваджувала iх у життя. Мовчки, схвально усмiхаючись, слухала вона те, що Жак говорив iй i Лiзелоттi.

Кожен небезпечний полiтичний рух розвиваеться перед очима у всiх цiлi роки, iнодi десятки рокiв, i нiколи нiхто вчасно не робив необхiдних висновкiв.

Вивчаючи iсторiю, вiн завжди дивувався, як пiзно спохвачувалися люди, що iм загрожував такий рух. Чому, чорт забирай, багато французьких аристократiв були такi дурнi, що революцiя вибухнула для них несподiвано, коли кожному школяревi тепер вiдомо, що вже з творiв Руссо й Вольтера, за десятки рокiв наперед, ii можна було точно передбачити?

Мартiн Оппенгейм подивився на обох жiнок, якi уважно, з цiкавiстю слухали Жака. Велике обличчя Лiзелотти з мигдалеподiбними сiрими очима здавалося поруч з важкою широкою головою зовицi особливо свiтлим.

Яка вона свiжа, квiтуча, i якою молодою здаеться ii бiла шия у неглибокому вирiзi чорноi сукнi. Вона швидко усмiхнулася йому, блиснувши великими зубами, i зараз же знову повернулася до Жака Лавенделя. Мартiн трохи ревнував ii до шурина. У виразi ii обличчя, з яким вона пiдтакувала Жаковi, вiн бачив безмовний докiр йому, Мартiновi. Вiн знае силу цих схiдних евреiв, iх нестримну жадобу життя. Звiсно, це позитивна властивiсть. Але невже ii не вiдштовхуе хрипкий голос Жака, цей свистячий звук? Хрипота в нього з часу вiйни, коли вiн був поранений у горло. Сумний випадок, що й казати. Але симпатичнiшим вiд цього Жак не став. Принаймнi йому, Мартiновi. Все ж добре, що Жак приемний Лiзелоттi. Гiрше було б, коли б вiн був iй антипатичний. Напевне, не iснуе вдалiших шлюбiв, нiж його, Мартiна, з Лiзелоттою. Може, це тому, що вiн так суворо додержуе правила: не змiшувати особисте життя i справи. На Корнелiусштрасе вiн не говорить про Гердтраутенштрасе. І чому, справдi, Лiзелотту мае цiкавити питання, за скiльки марок вiн продасть стiлець – за тридцять шiсть чи сорок три? І все-таки трохи прикро, що вона цим не цiкавиться. Звичайно, добре, що вона так спокiйно поставилася до перетворення оппенгеймiвських фiлiй на фiрму «Нiмецькi меблi». Але все-таки досадно.

Його брат Едгар теж досить холодно реагував на це. Густава це хвилюе набагато глибше, нiж Едгара, Жака, Лiзелотту.